служби у справах неповнолітніх та спеціальні установи для неповнолітніх" від 24.01.1995 (зі змінами від 7.02.2007) , "Про соціальну роботу з дітьми та молоддю" від 21.06.2001, "Про охорону дитинства" від 26.04.2001 , "Про попередження насильства в сім»ї" від 15.11.2001, указів Президента України "Про Комплексну програму профілактики злочинності на 2001 - 2005 роки" від 25.12.2000, "Про Державну програму запобігання дитячій бездоглядності на 2003 - 2005 роки" від 21.02.2003, постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Державної програми подолання дитячої безпритульності і бездоглядності на 2006 - 2010 роки" від 11.05.2006, постанови Пленуму Верховного суду України "Про практику застосування судами України законодавства у справах про злочини неповнолітніх" від 16.04.2004 , які передбачають особливий кримінально-процесуальний порядок досудового слідства та судового процесу щодо неповнолітніх. Діючий Кримінальний кодекс допускає застосування відновного правосуддя стосовно неповнолітніх. Однак, незважаючи на існуюче правове поле, запровадження ювенальної юстиції на державному рівні іде досить повільно, радикальним чином проблема не вирішується. Так, ювенальний суд в Україні існує лише у Харківській області (як експеримент) та планується його створення у Київській області (м.Біла Церква).
У той же час питання щодо створення ювенальної юстиції набуло досить широкого інформаційного розголосу. Проходять науково-практичні семінари, конференції, "круглі столи", тренінги. У вивченні цього питання надають підтримку Дитячий фонд ООН (ЮНІСЕФ), Міжнародний фонд "Відродження", Канадське агентство міжнародного розвитку (КАМП), тощо. У результаті чого вимальовується картина стосовно створення системи ювенальної юстиції в Україні, якою вона повинна бути. Отже, вона повинна включати в себе:
ювенальні суди;
спеціальні органи профілактики, контролю і захисту;
інститут пробації як спеціальний орган досудового слідства;
установи відбуття покарання;
установи реабілітації та соціальної адаптації дітей, які скоїли правопорушення;
інститут «дитячого омбудсмена».
У зв»язку з вищезазначеним державна політика у сфері дитинства повинна сприяти вихованню неповнолітніх у дусі :
поваги до батьків і близьких;
поваги до чужого життя і приватної власності;
пропаганди отримання освіти, але таким чином, щоб здобувши освіту та спеціальність дитина могла легко влитися у суспільство;
терпимості, у зв»язку з чим той, хто скоїв злочин мав би змогу через створену у державі систему закладів адаптуватися і стати законослухняним.
Підсумовуючи сказане , відмічаю, що на сьогоднішній день існує системна роз»єднаність державних інститутів, які вирішують питання неповнолітніх у частині запобігання правопорушенням, але цю роз»єднаність можна подолати шляхом відповідної державної політики та за підтримки громадськості.
Висновки
На сьогодні в Україні відсутня ювенальна юстиція як автономна система зі своїми принципами, метою, організаційними процедурами, правовою регламентацією. Розгляд кримінальних справ по відношенню до неповнолітніх як і раніше здійснюється у контексті загальних принципів і норм кримінальної юстиції і має лише деяку специфіку , скоріше за все пов»язану з ідеями пом»якшення кримінальної відповідальності , радикально не змінюючи саму систему. Недостатнє використання виховних санкцій пояснюється відсутністю мережі реабілітаційно-виховних закладів, які спеціалізуються саме на роботі з неповнолітніми, які скоїли правопорушення. Україна має вкрай обмежений арсенал мір правового реагування на девіантну поведінку молоді (безпритульність, бродяжництво, самовільне залишення навчально-виховних закладів). У зв»язку з відсутністю механізму реалізації майже не застосовуються як міра впливу громадські роботи, які б спрямовували діяльність правопорушника в інтересах суспільства в цілому. Не реалізується на практиці ст. 6 Закону України “Про органи і служби у справах неповнолітніх та спеціальні установи для неповнолітніх”, так як на сьогодні при судах так і не створений інститут судових вихователів для контролю за виконанням рішень стосовно неповнолітніх. Це не дає можливості здійснювати в повному обсязі заходи щодо захисту неповнолітніх і реалізувати ними свої права, передбачені Конституцією України і законодавчими актами України. Тому запровадження ювенальної юстиції потрібно розглядати не лише з позиції інтеграції України до Європейського Союзу, а й як нагальну потребу сьогодення.
Звичайно, вирішення проблеми ювенального правосуддя призведе до реформування судової системи в цілому. Але чи готове суспільство до обмеження наявної репресивної практики по відношенню до неповнолітніх правопорушників ? Можливо його неготовність є однією із головних причин того, що прийняття необхідних законів відкладається і таким чином існуюча Концепція створення та розвитку системи ювенальної юстиції так і залишиться на папері.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:
Конвенція ООН про права дитини . Правове положення неповнолітніх в Україні. Збірник нормативних актів. – Х., 2002. – С.21.
Пилипчук П.П. На шляху до ювенальної юстиції.
http://www.scourt.gov.ua/clients/vs.nsf/0/028733C6D49FA93EC2256EAE003C124E?OpenDocument
Канадський уряд допоможе Україні у створенні ювенальної юстиції. 13.09.2007.
http://www.kmu.gov.ua/control/publish/article?art_id=91785307
Мельникова Э.Б. Ювенальная юстиция: Учеб.пособие. – М., 2001. – С.14.
Люблинский П.И. Суды для несовершеннолетних в Америке как воспитательные и социальные центры. – М., 1911. – С.28.
Проблеми бездоглядності та безпритульності дітей. Тематична державна доповідь про становище дітей в Україні (за підсумками 2003 року). – К., 2004. – С.112.
Кримінальний Кодекс України
http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi
Концепція створення та розвитку системи ювенальної юстиції в Україні.
http://www.citizen.org.ua/zakony/70.html
Ювенальна юстиція в Україні: коментар та аналіз діючого законодавства; Конвенція про права дитини (з постатейними матеріалами); Словник-довідник з ювенальної юстиції / За ред..В.С.Зеленецького, Н.В.Сібільової. – Х.: Право, 2004.
Правовые системы мира: Энциклопедический справочник/ Отв.ред. А.Я.Сухарев. – 2е изд., измен. и доп. – М.: Норма, 2001.
Збірник нормативно-правових актів у сфері захисту прав дітей / Представництво Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ) в Україні, Державний Комітет України у справах сім»ї та молоді , Центр «Розвиток демократії», Інформаційно-методичний центр «Дебати», Жіночий Консорціум України/. – К.: РА «Прем»єр Медіа», 2003.
Ювенальна юстиція і ювенальні суди в українському судочинстві: Посібник для тренінгів. Кн.ІІ. – К.: Кобза, 2005.
http://www.ukrstat. gov.ua
Льовкін М.О. Злочинність неповнолітніх як девіантне явище, її профілактика.
http://www.bilenchyk.iatp.org.ua/files/pyblicacii/Lovkin1.htm