Ця специфіка стає зрозумілою, як тільки ми згадуємо, що політична свідомість зобов'язана своїм виникненням розколу суспільства на великі соціальні групи з діаметрально протилежними соціально-економічними інтересами. До того ж, виникає ще один політичний чинник, що потребує спеціальної рефлексії: з'являються поліетнічні державні утворення з дуже непростими відношеннями між національ-ними меншинами, а також не менш складними міждержавними відносининами. І якщо в мас усі ці політичні явища фіксуються, насамперед, у почуттях, настроях і соціально-психологічних уста-новках, то мислителі політики (ідеологи) відтворюють їх вже у виді ідей і цілісних теоретичних систем, що носять суб'єктивний відбиток визначеної соціальної приналежності, частіше усього класової або національної.

"Субєктивний чинник, - пише В.Старосольський, - бажання, волі, становить суть зв’язку, силою якого якась скількість одиниць стає суспільним гуртом, суспільством, з власним понадодиничним буттєм. Таким шляхом виникає "громада великий чоловік", як герой суспільних рухів та властивий предмет суспільних наук. Так виникла і нація, і Ренан має рацію, коли бачить її єство в "повсякдневнім плебісциті". Бажання волі має проникнути в усі соціальні верстви спільноти, зцементувати їх в єдине ціле.

Свідома воля і віра викристалізовують національну ідею, основою якої є свобода, разом зі зростанням політичної свободи зростає і свобода національна. Змагання за національну незалежність та державну самостійність розвивають політичну свідомість, яка на певному історичному етапі відіграє вирішальну роль у становленні і розвитку нації. "Політичність", - пише В.Старосольський, - стала одною з прикмет нації, ..ся політичність се сущий критерій нації. Се вона власне той чинник, який творить націю з пригожою для сього, зближеною до себе культурою, мовою, релігією та взагалі всіма можливими чинниками матерялу. Коли означити словом "народність" (" Volkheit") загал сих обєктивних прикмет, які зближають до себе загал народної групи та відрізняють його на вні, тоді можна за Реннером сказати, що “нація се політичне активна народність".

Політична свідомість е сукупністю почуттів, стійких настроїв, традицій, ідей і цілісних теоретичних систем, що вживають корінні інтереси великих соціальних груп, їх ставлення один до одного і до політичних інститутів суспільства. Якщо з цього визначення виключити структурні одиниці, з яких складається чуттєве пізнання політичного буття суспільства, то фактично мова буде йти про політичну ідеологію.

Але таке визначення є далеко не повним, бо деякі надзвичайно важливі моменти залишаються за межами нашого розуміння. Скажімо, чи можна зрозуміти „о кінця причини багатьох сьогоднішніх міжнаціональних конфліктів, не приймаючи до уваги ті стійкі антипатії (або, навпаки, симпатії), що існують в одного етносу до іншого? Чи можна враховувати політичні настрої мас (а в їхньому складі - окремих груп і соціалних верств), намагаючись здійснювати реформи? Настрої мас, так само, як і зазначені симпатії й традиції і звички минулого - феномен об'єктивний, з яким держава, партії, політична практика в цілому не можуть не рахуватися

Емпіричний рівень свідомості формується на ґрунті повсякденного практичного досвіду і пов'язаний з безпосередньою політичною поведінкою людей. Ця свідомість віддзеркалюється в спостереженнях, навичках і уяві суб'єктів політичних процесів. Вона включає в себе тільки почуттєві, а й певні ідеологічні й теоретичний елемент Повсякденна свідомість відіграє важливу роль у політичному та в безпосередньо впливає на орієнтацію діяльності політичних рішень та політичні вчинки. Під безпосереднім впливом повсякденної свідомості формується громадська думка.

Емпірична, зокрема повсякденна, політична свідомість нації ха-рактеризується почуттями, емоціями, побудованими на сприйняті подій і політичних процесів, що надає цьому рівневі свідомості особливої динамічності, гнучкості та здатності чутливо реагувати на зміну політичних умов. Саме тут національне забарвлення політичної свідомості особливо відчутне. Внаслідок цього повсякденна свідомість дуже часто, а в ряді випадків вирішально впливає на політичні процеси. Зазначені соціально-психологічні риси політичної свідомості особ-ливого значення набувають у переломні моменти розвитку націй.

Суттєвий вплив на національні почуття має масова свідомість, яка за своїм змістом є сукупністю ідей, уявлень, в тому числі ілюзорних почуттів, настроїв, що відображають всі сторони життя нації, виступає своєрідним суб'єктом політичного життя.

"Людина, - як стверджує П.Юркевич, - є не тільки представник людської породи, в якому повторюється те ж саме, що є і в інших представниках, людина є індивідуум, себто кожна людина є лише одна, єдина в своєму роді у цілому світі. Сама людина так знає свою душу -а саме не як душу взагалі, а як оцю осібну душу, з осібними думками, стремліннями і настроями. Тому-то - в залежності від абсолютної індивідуальности кожної людини - можливі в історії такі явища і події, яких не можна вивести із загальних законів психології".

Пояснюючи цей духовний феномен, К.Поппер писав: "Соціальне середовище мислителя визначає всю систему поглядів і теорій, які видаються йому, безперечно, вірними або самоочевидними... Саме через це він навіть не усвідомлює, що взагалі робить якісь припущення. А те, що він їх таки робить, можна побачити, якщо порівняти його з іншим мислителем, котрий живе в зовсім іншому соціальному середовищі. Ці дві системи мислення можуть виявитися такими відмінними, що між ними буде неможливим жодний інтелектуальний місток, жодний компроміс. Кожну з цих різних соціальне визначених систем припущень соціологи знання називають тотальною ідеологією .

Національна свідомість впливає на розвиток спільноти через цілеспрямовану діяльність, що випливає з погляду на себе як пред-ставника нації. При цьому вплив на буття нації, її майбутнє може бути як прогресивним, так і консервативним і навіть реакційним.

"Отже поширення самосвідомости людини в широчінь (в