за способом визн. пр. суверен народу

за приналежністю до нац. спільности: гром і етн–

історична типологія Л. Снайдера:

1815-1871рр. фаза інетгарційного Н. в Центр Євр., коли де-ви перейшли від феод. поділу до держ об’єдн.

1871-1890р. підривний Н., занепад давніх імп.

1900-1939р. Н. – агресивний Н. – нацизм

1945р. і суч. час – суч. Н., Н. перетв. у всесв. феномен, який перешкодж інтегр. процесам

соціологічна ти-гія Вірта

Гегемонський – об’єдн. роз’єднані однонац. спільности в єдине ціле. Це нім т. 19 ст. і іст. т. який, проповід. об’єдн. Іт.

партикуляриський – вимоги нац. авт і сепаратизму (нац.визв. рухи в А-У і в Росії в кін. 19 поч. 20ст.)

маргінальний виник у прикорд. регіонах сусідніх де-в у тих народів, яким притам змішаний тип ку-ри.

н. меншини спрям на визн того, що меншими існ. і вони мають самобутню ку-ру

Н. більшостей предст пол. партіями і де-вами і вист. як чинник м. в

н. нешостей –я кі виборюють пр. на культ і пол. самобутн. саме такий н. є націонал. рухом Н. рухи у совю чергу поділ на рухи меншин, які боряться за незал і визв. рухи, які досяг. цієї незал.

Класиф. С. Сміта виділ. типи Н.

етноцентричний дж. вл. і культ цін. є культ спільнота обрана Богом для особливої місії (н-д Рос. панславізм, антиколоніальні рухи і національно-визвольні рухи ЛА ХХст.)

поліцентричний Н. припускає іст. ін. кул., спільнот, окрім власн. Інші нації мають вл. ін-ти і ідеї, які можна запозичити, а окрема нація пов. увійти на товариства націй, не претендуючи на якусь винятковість.

політогол. типол. Гайдмана:

н. пригноблених народів (євреїв ірланд, нац. поляків, які прожив в Рос.у 19ст.

іореденський народи, які прагнуть відокрем з під вл. ім. та іноз завойовників (н. румунів, сербів у 19ст.)

запобіжний н. притаман для модер. нац. де-в. які конкур. між собою. Такий тип н. попон узгодж. екон. інтер. з славетного минулого і виянтковіть нації порівнянь з ін. націями.

психологи поділяють на свідомий:

спільноти назив себе нац. і змаг за престиж своєї нації

підсвідомий

Дж. Андерсен (географ) виділ Н. за:

коли нац. тер. демілітовано, тоді на ній виник Н. автохтонів, євр. переселенців, фашистські

позаєвропейський реформаторський поли потрібна територ реорганізація іст. сепаратиський, унівфікаційний, постколоніальні сепаратиські старі держ сепарат.

4. Ідеологія Н. загалом обгрунт пріорітиетність нац інтер і перетв. націю на суб. пол. процесу. Н. виник в період стан вол. лібер де-в, і це своєрідна форма продовж. лібер. ідей, яеі перенос. на нац. сферу. Н. – це прагн. лю., які мають спільну мову, звич., інтер. бути назел. де-вою. Це прагн. лю. налже. до 1-єї нації і утв. і., яка б сприяла і задовол інтер лю. Лібералізм критик н. як таку і яка зверт. до мин. і наз. цю ід. племінним інстинктом, забобоном, пргн звільн від індивід, який замінює колективізм. Суч. н. часто назив нетерпимим і такими, що призводить до нац. конф.

Розрізняють 2 доктринальні

демокр

нац. екстремізм, який включ шовінізм. Дем. Н. – і., яка переважає в більш дем де-в, зах кр. лю, її нац ідентич. її культ. розв, важл. в нац. держ будів вв. становл. і форм. нації Дем Н. грунт на моральності і апелює до розуму нації, найважл в де-ві – віріш. нац. пит. Нац. демократи вв. своїм завд. залучити свою націю до заг. цив. процесу і до Д. Засн. укр.. демокр. вв. М. Грушев. вв., що І. повинна співпрацювати мирно з ін. національностями. Суч. нац. дем. зах. ідеї ринку, правової де-ви і гарант. пр. нац. меншин. Нац. дем. притаман. для країн з конят. ладом. Іншим різновидом нац. є право Радик. Н., який включ шовінізм і нац. екстремізм. Право Радик н. осн. пробл. вв. самосів тільки своєї нації, гіперболізує знач своєї Н., непримиренний щодо ін. Н., викор насил. методи бо-би, пропов. такі цінності:

викор збройн сили

пошук ворога (мета виправдовує засоби)

Різновидами пр. Радик нац. є нац. екстремізм і шовінізм, які протилежн. за своїми завд. і однакові за метод. о-би. Екстремізм за-ний для нації, що тільки самоствердж.

Шовінізм – які прагнуть панув над ін., грунт на расизмі, тобто біолог. вищості св.. нації

Нац. екстремізм – різновид пол. е. який апелює до нац. ідеї, прояв не примиренністю і схильний до викор насил.методів бо-би, перебільш зн своєї нації, виник тоді, коли нація перебув в екстра умовах, бориться за св.. становл.

Шовінізм – це н. панів. св. панув над ін. на практиці св.. панув. над ін. народами в силу св.. вищості. шовінізм виник тоді, коли н. довго перебув в імпер. статусі, або коли ущимл. їх інтереси. Суч. різновидом прав.-радик і є інтегральний Н. Риси:

т. як найв цінність

солідарність всіх члн.н., яка грунт. на біолог озн.

апеляція до емоцій

наявн. сильного лідера, який об’єдн. націонал. в єдину партію

прих. до насил. м. бо-би для вижив нації

пост викор. гасел, закликів

Тема: Ідеології політичної екстремізму

Пох. ідеології, риси, різновиди фашизму

Анархізм та його типи

І.М. Троцьокго

1. Екстремізм – складне соціально-пол.явище Е. з’яв. в середов. тих лю. знач ек. і пол. ф-цій, яких у су-ві спадає і вони відчув загрозу св.. соц. статусу, роз. капітал. призвів до знищення дрібно товарного ви-ва і зробив не стійким станов дрібних підприємців. НТР поставив у загрозливе станов. працю робіт. і ремісників. Зрост. чисел. інтеліг. призвело до позбавл. стан. в су-ві.