Виріш зн набув факт визнач того, виріш яких пит готується стратегія, глоб тощо чи поточних.

У першому випадку зачно гостріше ведеться явна чи неясні полеміка пол гр. чи си, більш напруж у провал кола, більший вплив тіньових важелів влади. Головною умовою тут є отримання інформації, яка відображу ті принц моменти, які слід врахувати при прийняття рішення.

Другий етап: формулювання політичної цілі і визначаються засоби їх досягнення. Необхідно враховувати динаміку зовнішнього середовища, потрібно зважити і обрати альтернат., визначити критерії вибору і оптимізації рішення, законодавчо закріпити порядок прийняття. На процес форм. пол цілей і вибір засобів впливу в значній мірі: форма правл, пол реж, рівень життя населення, ступінь культурності середовища. наваж – вибір методів реалізації сформул цілей. Методи: рац. – універс (передбач оптим варіант вирішення проблеми на основі наявності всебічної інформації розумно повед гр. при розв’яз пробл і відсут перешкод зовні. На практиці такий варіант не проходить бо при гр.-н є суперечл), м. гілок (виход з поетап кроків і ріш в реал конкр проблем. На маршруті досягн глоб цілі – це пілотування, коли можл відхил вбік, поверн до виникаючих важл проблем. Цей метод дозвол прорах ефект витрат на шляху до кінцевої мети і внос проправки до страт руху, але даний метод дає недолік в забезп вел проривів в пол реформуванні суспільства. Є ще змішано-скануючий метод, який передб з 1-го боку шир рац погляд на пол пробл і виділення з цих пробл типових загальних рис. Викор уявл., які розкрив основи протиріч для б-я пробл за конкретних обставин з цього виплив такі методи, що застосовуються в політичній практиці як компроміс, консенсус, гегемонія.

Компроміс – це угода, досягається шляхом взаємних поступок. Неможл коли уч рішень занходяться в однозначно взаємозапереч взамовідн, коли їх інтереси, хоча би частково співпад, компроміс можливий. Компромісні ріш забезп реаліз спільної або вищої мети, але не гарантує для жодної повноти виконання їх вимог. Н-д, вища мета сус-ва – збереж цілісн і збер держави, гром миру і виконання за-нац завдань.

Рівень компромісу є прямопропор масштаб пробл, що розв’’яз. Для збер держави необхідн комп рішн соц груп в межах держави.

Консенсус сприйм як спільна згода щодо політичного курсу вцілому або його окр аспект. У вуз – це м розробки і прийн ріш, коли обговорювана альтернатива на став на голосування, а приймається шляхом узгодження – це порядок прийняття рішень, коли учасники навіть за незгоди з якогось положення пропон проекту не запереч проти його прийняття в ім’я спіл інтересів.

Таким м прийн рішень у круглому столі, всіма фракціями в парл. Але це не означає абсолютної згоди всіх політичних сил і не охоплює всього населення. Він є вищим за рівнем з питань загального характеру і нижчим з конкретним політичних проблем. Для досягнення необхідна наявність певних умов: готовності більшості населення слід прийн з., легітимність політ ін-т-тів покликаних > ці закони в життя і наявність у громадян почуття приналежності до спільноти.

Гегемонія – провідна роль класу чи держави до інших класів чи держав. Це означає неоднаковий статус соціальних суб’єктів в системі соц. – пол відносин. Пріоритет належить більш могутнім суб’єктам, а його слабші союзники погодж з запропонованою альтернативою як такою, що відповідає їх інтересам.

Третій етап – реалізація прийняття рішень. Важливо домогтися підтримки прийняття рішень і засобів їх здійснення з боку населення. Позитивна мотивація у населення складається за рахунок умілого пропагандиського заперечення, доказу переваг обраного варіанту вирішення проблем.

Виділяють декілька основних типів реалізації рішень. Техно

популізм передбач пряму апеляцію до г-х і безпосереднього опору на масові настрої орієнт на спрощення і вульгаризацію запропонованими цілям. Правлячі еліти намагаються виробити заклик до населення, реал якого ніби забезп подолання протиріч і успіх. Тому викор лестощі, залякування, безпідставні обіцянки;

елітизм зосер на попередж значної участі гр.-н у розробці ріш і коригування уряд курсу. Таку заохоч діяльн посер ф взаєм з електоратом, зосер увага на розв предст орг і структур у пол процесі. Широкого розповсюдження набуває діяльність тіньових апаратів важелів влади.

Консерватизм характеризує стійке прагнення вл за б-я суп перетворень приймати рішення, які сприяють збережн струк., ін.-тів влади.

Радикалізм привод до протилежн результатів, рідко приносить суспільству мир, спокій. Насилля – осн м управл і > вл в осн м.

Демократиз – орієнтує на реал протеби гр.-н, дотрим проце виб циклів, сивіл відносини з опоз, поділ влади, виключ у пол управл засоби жорсткого пол примусу, а заохочує мезанізми самопримусу і самодисципліни.

В будьякому випадку домогтися підтримки своїх дій, лояльності з боку громадян, влади, можна коли зас і м спир на стійні стереотипи поведінки, існ цін, уяви більшої частини населення.

У кожного пол є свій стиль прийн п.р. індивід м зумовлю особл особистості. На це вплив: ставл до інф-ції, спрямув інформ потоку, його здатність протистояти чи недійсності.

Стиль п.р. може бути:

гнучким зі схильністю до ризику

-//- до обачності

Жорстки до схил до ризику

//-//-/- до обачності

Реагуючий на лише лід ур прагне співпрац з заццікавл гр. шляхом переговорів і через опитув г. д. встановл зворотні зв’язки

Активний інтеранціоніський: уряд нав’язує інтер певним гр.

В Україні – дуалізм.

Тема: аналітичні технології проведення політичних