Після 11 вересня 2001 року Україна стала одним з головних учасників міжнародної антитерористичної коаліції. Перші кроки до цього було зроблено відразу після трагедії в Нью-Йорку. 2 листопада 2001 року Рада Безпеки ООН одностайно схвалила ініціативу України щодо проведення засідання Ради Безпеки з проблеми тероризму. У контексті глобальної антитерористичної кампанії зустріч міністрів закордонних справ 15 держав – членів Ради Безпеки стала політичною кульмінацією розгляду проблематики боротьби з тероризмом у цьому міжнародному органі, на який, згідно із Статутом ООН, покладено головну відповідальність за підтримку міжнародного миру і безпеки. Схвалення цієї української ініціативи стало можливим завдяки послідовній роботі, проведеній українською делегацією в ООН, а також наполегливим зусиллям зовнішньополітичного відомства нашої держави, спрямованим на активне залучення міжнародного співтовариства до поглибленого обговорення проблематики тероризму, яка сьогодні належить до найгостріших питань світового життя.

Які ж перспективи нашої держави у справі радикального поліпшення засобів боротьби з тероризмом, враховуючи кардинальні зміни, що відбулися останнім часом на геополітичній арені? Тут дуже багато залежить від якості політичного керівництва, а також від морального духу всієї демократичної громадськості в Україні. Необхідно послідовно проводити тверду та ефективну політику, спрямовану проти тероризму у всіх його формах та проявах.

Важливо дотримуватися принципу, що тероризм в одній демократичній країні означає загрозу тероризму і в іншій демократичній країні. Саме цей фундаментальний постулат лежить в основі політики більшості європейських держав. Його реалізація допоможе Україні стати рівноправним членом європейського співтовариства. Своєчасні і ефективні політичні, соціальні та економічні заходи повинні прийматися на основі їх об’єктивних переваг з врахуванням ступеня підтримки з боку населення. Такі дії можуть дати керівництву нашої держави велику перевагу в якості профілактичних заходів проти насильства, безпорядків і терору.

Література

1. Антипенко В.Ф. Современный терроризм: состояние й возможности его упреждения. (Криминологическое исследование).- Киев, 1998.

2. Максимов О.Н. О способах борьбы с терроризмом в Великобритании // Власть. - 2000. № 10- С. 46-51.

3. А.Сетябрев. Проблема терроризма в Испании: поучительный опыт // Обозреватель.-2000.№3 -С. 34-37.

4. Веселецкий А.А. Стратегия дестабилизации и тактика террора на Апеннинах. — М.,1984.

5. Хлобустов О.М. О международно-правовых основах борьбы с терроризмом // Власть. -2000.№1 -С. 46-51.

6. Моджорян Л.А. Терроризм: правда и вымысел. - М., 1986.

7. Залысин И. Что противопоставить терроризму? // Независимая газета - 2000. 11 ноября.

8. Новикова Г. Сильная стратегия слабых // Власть. - 1999. № 12 - С. 55-59.

9. Де Лутис Д. История итальянских секретних служб.- М., 1989.

10. www.politik.org.ua