в політиці й економіці структур, „замкнених” на президента (йому підконтрольних, підзвітних); наявність „людей президента” (чи партії влади) у державних та приватних структурах тощо.
Формуванню чітких уявлень про корупційні наслідки другого терміну правління, приміром, українського президента, посприяє звернення до даних міжнародної організації Transparency International. Вона якраз і досліджує рівень корумпованості країн, оцінюючи його за 10-бальною шкалою: найвищий бал відповідає найнижчому рівню корупції, а найнижчий навпаки – найвищому. Тож, приміром, 1999 року Transparency International, проаналізувавши стан справ з корупцією у 99 країнах світу, відвела Україні 75 місце, виставивши нашій державі 2,6 бала (поряд з Молдовою, Венесуелою, В’єтнамом). 2000 рік – 1,5 бала (87 місце в рейтингу 90 країн); 2001 – 2,1 (83 місце серед 91 обстеженої країни); 2002 – 2,4 (85 місце серед 102 країн); 2003 – 2,3 (106 місце серед 133 обстежених країн). 2004 року Україна в рейтингу Transparency International посіла 122 місце (разом з Болівією, Гветемалою, Казахстаном, Киргизстаном, Нігером та Суданом) із 145, отримавши 2,2 бала [27]. Висновок: корумпованість українського суспільства посилювалась.
Зрештою, слід виокремити ще одну – десяту – особливість пострадянського президентства: кожен з президентів має більш чи менш сильну, або й відверто слабку, „недорозвинену” (як в Білорусі) опозицію, протистояння з якою намагається за жодних умов не вводити у правове поле, але прагне її знищення. Такий стан речей зумовив те, що в трьох колишніх радянських республіках – Росії, Казахстані, Киргизстані – опозиція у досліджуваний період жодного разу не приходила до влади. Не в останню чергу це зумовлено використанням авторитарною владою в електоральних кампаніях потужного адмінресурсу (що виокремимо як ще одну, останню особливість президентства в нових незалежних державах на пострадянському просторі).
Зазначені особливості функціонування інституту президентства в колишніх республіках СРСР є, думається, найбільш значущими й дають більш-менш чіткі уявлення про сутність аналізованого нами феномена (хоча, зрозуміло, поряд з ними можна визначити й інші).
Література:
1. Лясковский В. Оранжевое домино. – http://inosmi.ru/translation/216494.html
2. Див: http://www.freedomhouse.org/research/freeworld/2004/countries.htm
3. Михайло Горбачов – життя після життя… // Дзеркало тижня. – 2004. – №16. – 24 квітня. – С. 13.
4. Корабльов С. Україна не Молдова // Дзеркало тижня. – 2003. – №43. – 8 листопада. – С. 6.
5. Аслунд А. Розбудова капіталізму. Трансформації в країнах колишнього Радянського блоку. / Перекл з англ. – К.: Дух і Літера, 2003. – С. 487 – 488.
6. Афанасьев Ю. Власть как цель и средство. Два возможных пути России в прошлом и настоящем // Свободная мысль–ХХІ. – 2005. – №1. – С. 55.
7. Гетьманчук О. Азербайджан: вибір сім’ї // Дзеркало тижня. 2003. – №40. – 18 жовтня. – С. 5. Про Ільхама Алієва азербайджанці говорять, як про „закінченого картяра”, для якого „казино-тури” до Туреччини – не єдина вада”. А ще вони розуміють, що „Алієв-молодший абсолютно не придатний для кабінетної роботи”, однак – погоджуються зрештою на його президентство (там же).
8. Афанасьев Ю. Россия – несовременная страна? // Свободная мысль – ХХІ. – 2004. – №11. – С. 6.
9. Захід протестує проти політики президента Росії // Дзеркало тижня. – 2004. – №39. – 2 жовтня. – С. 5.
10. Там само.
11. Лукин А. В. Диктатура и жизнь // Полис. – 2004. – №1. – С. 14.
12. Афанасьев Ю. Власть как цель и средство. – С. 45 – 46.
13. Шестопал Е. Б. Авторитарный запрос на демократию, или Почему в России не растут апельсины // Полис. – 2004. – №1. – С. 28.
14. Ганопольский М. Монархия нужна России как воздух. – http://ng.ru/politics/2004-05-25/2_monarchy.html
15. Власть. – 2004. – №7. – С. 50
16. Там само. – С. 51.
17. Там само. – С. 52.
18. Там само. – С. 53.
19. Brzezinski Z. Russian Roulette. – http://online.wsj.com/public/page/0,,public_home_search,00.html
20. Лясковский В. Оранжевое домино. – http://inosmi.ru/translation/216494.html
21. Полянников Т. Логика авторитаризма // Свободная мысль – ХХІ. – 2005. – №1. – С. 60.
22. Симонян Р. Грузия, Украина… далее везде? // Власть. – 2005. – №1. – С. 11.
23. Президент Латвії Вайра Віке-Фрейберга: „Необхідно домогтися, щоб навіть опозиція працювала на благо України” // Дзеркало тижня. – 2005. – №3. – 29 січня. – С. 5.
24. Brzezinski Z. Russian Roulette. – http://online.wsj.com/public/page/0,,public_home_search,00.html
25. Куртов А. Метаморфозы демократии // Свободная мысль – ХХІ. – 2004. – №9. – С. 67, 68.
26. Лукашенко – forever? // Дзеркало тижня. – 2004. – №36. – 11 вересня.
27. http://www.transparency.org/pressreleases_archive/2004/2004.10.20.cpi.en.html
28. www.politik.org.ua