річ, під керівництвом іміджмейкерів) враження людини доброї, дружньої, приємної, чесної, спокійної, терплячої, гостинної, комунікабельної тощо.
За параметром «кваліфікація» виборець виносить свій вердикт про компетентність та обізнаність у питаннях, котрі обговорюю-ться і є дуже важливими для електорату.
Динамізм поєднує поняття енергійності, агресивності, актив-ності, швидкості реакції тощо.
Єдиною метою іміджмейкерів є створення такого іміджу полі-тика та його партії, який спонукає виборців піти на вибори та проголосувати за них. Відтак під час проведення передвиборчої рекламної кампанії необхідно постійно контролювати і за необ-хідності негайно коригувати її хід у бажаному напрямку.
Спеціалісти у галузі політичної реклами дають такі поради Щодо проведення виборчих кампаній:*
необхідно, щоб політик виходив до людей безпосередньо, бо тільки так він зможе почути про їхні реальні інтереси, відповісти на запитання людей;*
людей майже не цікавлять конкретні шляхи досягнення ці-лей, їх цікавлять самі цілі (це твердження може не відповідати дійсності за умов глибокої економічної кризи та надто великого зубожіння людей: вони можуть боятися, що не витримають так званих непопулярних заходів, про які так полюбляють говорити політики як про доказ своєї громадянської мужності і принци-повості);*
ніколи не забувати про супротивника (суперника, конкурен-та). При цьому можливі такі варіанти дій: чорний прогноз (роз-робка найбільш дійової стратегії для супротивника та системи протидій цій стратегії), пошук і використання негативної інфор-мації про суперника тощо;*
ніколи не забувати серед загальнодержавних проблем про свій округ, про своїх виборців, котрих цікавить одне — як запро-поноване вирішення проблеми впливатиме на їхній добробут;*
ніколи не варто бути занадто скромним. Без чітких доказів того, що даний політик і є тим найліпшим, якого шукають люди, він приречений на провал.
Можна було б додати ще таку пораду: популярний лідер на чолі непопулярної партії, як правило, програє, а непопулярний лідер на чолі популярної партії — перемагає (хоча в Україні і це не є правилом, бо партій занадто багато і переважна більшість з них є дуже слабенькими та нечисленними).
На закінчення можна сказати, що політична реклама постає перед нами як політичне дійство, незримим режисером якого є іміджмейкер, цей політичний рекламіст, спеціаліст високого ґатунку.