Самопрезентація в публічному виступі  

Одного разу я був присутній на зборах колективу великої торгової мережі. Директор компанії виступав перед 40 підлеглими. Змістовно він був підготовлений до презентації нового тренінгового проекту, але не мав досвіду публічного мовлення. Під час виступу він смикав ґудзики свого стильного піджака і переминався з ноги на ногу, пританцьовував. Це забавляло персонал. Не дивно, що наступного дня співробітники переказували один одному подробиці «танцю», а про суть виступу навіть не згадували.  

Важливо пам'ятати, що у промовця при публічному виступі є не лише слухачі, але і глядачі. Тому головний візуальний об'єкт в публічному виступі — це сам промовець.  

Які складнощі можуть виникнути, якщо промовець не приділяє уваги самопрезентації? Річ у тому, що імідж формується у будь-якому випадку. Якщо не приділяти йому особливої уваги, він може відкрити не найвиграшніші якості промовця. В цьому випадку достоїнства оратора можуть загубитися. Не приділяючи спеціальної уваги управлінню враженням, промовець позбавляє себе могутнього ресурсу — ефективного іміджу.  

Самопрезентація, самоподача, самопред'явлення — всі ці слова означають, що промовець пред'являє себе аудиторії. Самопрезентація в публічному виступі— це уміння спрямувати сприйняття аудиторії по певному шляху, вигідному оратору.  

Самопрезентація — це управління враженням, яке промовець справляє на аудиторію з метою впливу на неї.  

Впливати на аудиторію необхідно, щоб досягти поставлених цілей. Останніми роками популярним стало слово «харизма». Дослівно із давньогрецького воно означає «притягуватидо себе увагу».  

Слово «харизма» сходить до слова «харити». У давньогрецькій міфології — це три богині краси і витонченості. Слова «харизма», «характер», «харя» — мають один корінь. Тобто бути харизматичним в ході публічного виступу означаєуміти виробляти успішну самопрезентацію, притягувати і утримувати увагу аудиторії.  

Важливо, що самопрезентація відбувається завжди, незалежно від того, наскільки промовець собі її уявляє і як до неї відноситься. Наприклад, два співробітники збираються виступити на конференції. Один надягає найкращий дорогий діловий костюм, білу сорочку, модну краватку, інший — джинси і старий светр. Самопрезентацію проводять обидва! Перший демонструє статус, престиж, пошану. Другий — незалежність, наївність, самостійність.  

Імідж . Розмова про самопрезентацію має сенс пов'язати з поняттям «імідж». «Імідж» дослівно з англійського означає «образ». Але в російському розумінні «імідж» і «образ» не одне і те ж. Перш за все тому, що в російській мові слово «образ» має п'ять різних значень: вигляд, зовнішність, характер, порядок, відображення.  

Найближче до англійського слова «імідж» російський термін «думка».  

Імідж — думка, що містить оцінку і ставлення.  

В результаті самопрезентації і формується імідж.  

Імідж оратора важливий, оскільки він формує готовність слухачів діяти тим або іншим чином.  

Наприклад, уявіть, що відбувається виступ двох промовців перед аудиторією.  

Мета: в результаті виступу аудиторія повинна зробити необхідні оратору дії — проголосувати, купити, прийти, ухвалити рішення, затвердити план і т.п.  

Перший промовець проводить таку самопрезентацію: з'являється перед аудиторією точно в умовлений час, починає хвилина в хвилину, одягнений сучасно, в діловому стилі, володіє правильною російською мовою, говорить дохідливо.  

Інший промовець— спізнюється, на очах аудиторії п'є пігулки, виглядає неохайно, притоптує ногами, крутить в руках листки з текстом, рідко дивиться в очі слухачам, зловживає словами-паразитами.  

Очевидно, що перший оратор швидше викличе інтерес і довіру, ніж другий.  

Питання, на чий заклик до дій відреагує аудиторія?

">Як формується перше враження?  

Враження — образ, відображення, слід, дія, вплив, ефект. Хоче промовець чи ні, планує спеціально або нехтує, та перше враження формується завжди.  

Аксіома публічного виступу свідчить: у промовця ніколи не буде другого випадку справити перше враження. Народна мудрість стверджує: як прийдеш, так і уславишся. Перше враження містить емоційний і оцінний компоненти.  

Дослідження підтверджують, що в 75 % випадків перше враження виявляється вірним.  

Що фіксується при формуванні першого враження:  

* Зовнішній вигляд.  

* Оформлення зовнішності.  

* Експресія, зовнішня виразність.  

* Виконувані дії.  

* Передбачувані якості особи.  

Очевидно, що промовцю має сенс спеціально продумувати, як формуватиметься перше враження про нього, які акценти доречно розставити у момент появи перед публікою.

Ефект ореолу  

При формуванні першого враження існує «ефект ореолу». Він призводить до помилок соціального сприйняття.  

Перший тип помилок — помилки нерівності: люди схильні переоцінювати різні якості тих, хто перевершує їх по якомусь параметру, суттєвому для них.  

Відомі експерименти Олексія Бодальова1, демонструють помилки нерівності. Двом групам дорослих людей пропонували описати людину по одній фотографії. Одній групі сказали, що це портрет героя, а інший — злочинця. Залежно від пропонованого статусу людини змінювалися і описи.  

От описи злочинця: «Цей звірюка щось хоче зрозуміти, розумно дивиться і без відриву. Стандартне бандитське підборіддя, мішки під очима, масивна фігура... Людина опустилася, озлоблений, неохайно одягнений, незачесаний. Дуже злий погляд». Ось опис по тій же фотографії героя: «Молодий чоловік 25-30 років. Обличчя вольове, мужнє, з правильними рисами. Погляд дуже виразний. Волосся скуйовджене, не голений, мабуть, це герой якоїсь сутички, хоча у нього і не військова форма. Очі — які нічого що не бояться. Губи стислі, відчувається душевна сила і стійкість. Вираз обличчя гордий».  

При помилках нерівності схема сприйняття така. Зустрічаючи людину, що перевершує нас по якомусь значущому для нас параметру, ми оцінюємо його більш позитивно, ніж якби він був нам рівний. Якщо ж ми маємо справу з людиною, якої самі в чомусь перевершуємо, ми недооцінюємо його.  

Другий тип помилок