Пропонуємо вашій увазі кілька правил успішного публічного виступу. Вони допоможуть зробити вашу мову цікавою й привабливою

1. Підготовка промови  

Як відомо, усі хороші імпровізації старанно готуються заздалегідь. Виступ без попередньої підготовки, особливо початківця-оратора, майже напевне буде провальним. Пам’ятаєте афоризм Марка Твена: «Потрібнj понад три тижні, щоб самому підготувати хорошу коротку мову експромтом».  

Спочатку зробіть «каркас» чи «скелет» майбутнього публічного виступу: визначте мотивацію слухання людьми вашого виступу. Навіщо це їм потрібно? Що корисного чи цікавого вони дізнаються для себе? Виділіть головну ідею вашої промови. Виділіть підзаголовки, розділивши вашу ідею на кілька складових частин. Визначте ключове слово, що ви повторите кілька разів, щоб присутні краще запам’ятали, що ви їм розповідаєте. Старанно продумайте план і структуру майбутньої промови. Вона має включати вступ, основну частину й  висновки (закінчення).

Підготувавши «скелет», починайте нарощувати у ньому «м’язи». Знайдіть яскраві приклади «із цивілізованого життя», з історії, літератури, які використовуйте у процесі виступу. Підготуйте необхідні схеми, ілюстрації, графіки для зорового закріплення інформації. Визначте той час у ході виступу, коли ви звернетеся до аудиторії із якимсь питанням, з проханням щось назвати, перелічити — це допоможе присутнім сконцентрувати свою увагу на обговорюваній темі і підвищить ефективність сприйняття вашого матеріалу. Напишіть повний текст. Особливу увагу приділіть його початку і закінченню. Особливістю вступу є те, що аудиторія під час його зачитування отримає враження про вас, і це враження домінуватиме протягом усього виступу. Якщо у  вступній частині допустити помилки, їх важко виправити. Важливо від початку зацікавити публіку влучністю вашого першого пострілу. І тому у вступній частині можна використовувати якийсь дотепний жарт, розповісти цікавий факт чи згадати видатну історичну подію, обов’язково пов’язуючи її з темою виступу. Заключна частина публічного виступу передбачає підбиття підсумків. У закінченні потрібно нагадати ключові проблеми, порушені у промові, обов’язково повторити всі основні ідеї. Успішність конструкції останніх фраз, посилена їх емоційністю, виразністю, не лише викликає оплески слухачів, а й перетворить їх на ваших прихильників. Головний ваш контролер — час. Уважно слухати і сприймати ваші ідеї публіка може лише обмежений період часу, обумовлений психофізіологічними причинами (звичайно не більше 15-20 хвилин, потім увага аудиторії починає слабшати). Від вас очікують коротких, чітких, зрозумілих, переконливих і доступних фраз. Враховуйте вислів Чехова «Стислість — сестра таланту». Враховуйте темпоритм вашої промови. Найсприятливіша швидкість до — приблизно 100 слів за хвилину. При плануванні виступу обов’язково враховуйте час, який треба буде витратити для відповіді на питання. Бажано дізнатися заздалегідь, перед ким вам доведеться виступати: чисельність аудиторії, її інтереси, погляди, що хоче  від оратора. Залежно від цих показників відкорегуйте окремі моменти свого виступу. Потрібно перебувати на одному культурному рівні з аудиторією, спілкуватися їхньою мовою, лише у такому разі можна прогнозувати встановлення психологічного контакту між оратором і слухачами. Не слід торкатися тем, які виходять за рамки розуміння аудиторії. Перевірте за словникам значення «розумних» слів, якими користуєтеся. З’ясуйте правильність їх вимови. Мовні помилки можуть викликати глузування з вас і погубити весь виступ, хоч би яким геніальним він не був за змістом. Коли промова підготовлена, її основні  тези краще записати на невеликі картки. Розташуєте їх послідовно. Такими картками зручно користуватися під час виступу. Якщо це двох- тригодинна доповідь, то читати текст категорично не рекомендується, бажано вивчити його напам’ять і промовляти з пам’яті, лише раз у раз заглядаючи у свої нотатки. Вимовте промову кілька разів вголос (краще перед дзеркалом), щоб звикнути до тексту і добре відчути всі можливі нюанси. Для шліфовки фраз, інтонації, міміки бажана робота з магнітофоном чи відео-камерою. Таке попереднє тренування знизить ваше хвилювання, дозволить відчути себе впевнено й набагато збільшить можливість успіху публічного виступу.<

2. Місце виступу  

Кафедра чи трибуна, сцена чи балкон, взагалі будь-яке піднесення над рівнем підлоги завжди викликають страх людей, які не мають достатньо досвіду у публічних виступів. Еге. Морен називав би це «страхом сцени», а Марк Твен рекомендує для тих, хто боїться виступів: «Заспокойтеся, адже публіка однаково від вас щось очікує». Краще налаштувати себе, нібито в першу чергу самі собі хочете розповісти щось цікаве, одночасно ознайомивши зі змістом цього цікавого і усіх присутніх.  

Перед виступом дуже важливо вивчити приміщення, аби з’ясувати, з якого боку дивитимуться на вас слухачі. Обираючи місце, враховуйте свій зріст. Необхідно перевірити, чи всі зможуть вас бачити. Якщо потрібно говорити з-за трибуни, то, при невисокому зрості подбайте про те, щоб під трибуну встановили міцну підставку. Необхідно стежити, щоб оратора було видно по груди. Якщо під час публічного виступу доведеться сидіти, перевірте зручність вашого місця. Сидячи за одним столом, не можна сутулитися і класти на нього руки; сидячи у кріслі, не можна спиратися на підлікотники і спинку, закидати ногу на ногу, намагайтеся сидіти на краю крісла, трохи нахилившись уперед із притиснутими до підлоги п’ятами; необхідно сидіти прямо, вільно, випромінюючи відкритість і доброзичливість; дивитися людям в очі, усім своїм виглядом демонструвати повагу та розуміння.

3. Одяг  

Виступ перед великою аудиторією нагадує спектакль, тому велике значення має тут одяг доповідача. Під час публічного виступу оратору доводиться сидіти за одним столом, стояти за високою кафедрою, за трибуною тощо. Зважаючи на це штани і спідниці мають бути досить довгими, шкарпетки — високими, туфлі —