теорії аргументації, що його
родоначальник – бельгійський філософ Х. Перельман назвав «Новою риторикою».
Це свідчить про те, що аристотелівська риторика орієнтувалася насамперед на
логічні принципи переконання, що додавало їй міцні, надійні підстави і
забезпечувало стрункість і послідовність у процесі аргументації.