теорії аргументації, що його  
родоначальник – бельгійський філософ Х. Перельман назвав «Новою риторикою».  
Це свідчить про те, що аристотелівська риторика орієнтувалася насамперед на  
логічні принципи переконання, що додавало їй міцні, надійні підстави і  
забезпечувало стрункість і послідовність у процесі аргументації.