Імідж політичного лідера

Імідж відіграє значну роль у розстановці політичних сил у суспільстві, нерідко він є визначальним фактором при виборі того чи іншого кандидата на певні політичні, державні пости, ролі у країні. При цьому симпатії до особистості кандидата мають істотний вплив на електоральну поведінку, а ці симпатії залежать саме від іміджу політичного лідера. Вміле створення такого іміджу часто відіграє вирішальну роль у політиці, що не раз було підтверджено практикою.

Визначення поняття “політичний імідж”. У сучасній українській політичній науці склалися чотири підходи до визначення поняття “політичний імідж”.

1. Онтологічний, представники якого вважають політичний імідж “образом” особистості або соціального інституту, що існує у масовій свідомості.

Таким є визначення за Лавренко О.В.: “Імідж можна визначити як більш чи менш адекватний реальному суб’єктові образ особистості, який складається в масовій свідомості на свідомому і підсвідомому рівнях” [7].

2. Антропологічний, у межах якого політичний імідж визначається як набір певних якостей, що асоціюються з рисами конкретної людини. Такого типу визначення знаходимо у Вознесенської О.Л.: “Образ політичного лідера… – це набір певних характеристик, які люди асоціюють із конкретною індивідуальністю” [2].

3. Ціннісний, прихильники якого акцентують увагу на маніпулятивній сутності політичного іміджу і вважають його цілеспрямовано створеним образом, за допомогою якого об’єктові надаються додаткові цінності. Прикладом може слугувати визначення Миліневського М.М.: “…образ, який сформований в масовій свідомості на основі наявних знань, досвіду сприймання візуальної інформації. Імідж створюється для того, щоб викликати бажані зміни в масовій свідомості і поведінці людей” [9].

4. Етичний, представники якого переконані, що політичному іміджу прита-манна певна моральна спрямованість, тому він розглядається як свого роду “друга натура”, з якою індивід оцінює себе і яка за умови регулярного прояву стає його справжньою сутністю.

Відомий український політичний психолог Фролов П.Д. у процесі теоретичного аналізу поняття “імідж” з’ясував, що цей термін може вживатися як мінімум у двох основних значеннях. З одного боку, під ним можуть розуміти образ будь-якого об’єкта (політика, товару, фірм), який склався й існує у свідомості певної групи людей. З іншого боку, цей термін часто використовують для позначення того образу, який “конструктується”, “створюються” з метою викликати бажані зміни у свідомості та поведінці людей, справити на них певний політично-психологіцний вплив [12].

Як бачимо, подані визначення характеризують різні сторони політичного іміджу. При цьому можна виділити декілька його видів: а) поточний (образ об’єкта в масовій свідомості); б) той, який демонструється; в) дзеркальний (думка самого лідера та його оточення про нього); г) цільовий чи ідеальний (образ, до якого лідер прагне).

Закономірності формування іміджу політичного лідера. Розглядаючи імідж політичного лідера необхідно звернути увагу на особливості і закони його формування. Імідж політичного лідера формується в масовій свідомості більше на підсвідомому рівні, ніж на свідомому.

Як відомо, людська свідомість, психіка схильні спрощувати характеристики людини, вдаючись до дихотомічної оцінки: хороший-поганий, добрий-злий, розумний-дурний і ін. Накопичивши певну інформацію, людина інтегрує її, робить висновки стосовно певної особи, формує ставлення до неї.

Слід також враховувати ще одну психологічну закономірність – парадоксальний вплив надзвичайно високого рівня позитивних характеристик людини на симпатію до неї. У більшості випадків симпатія має позитивний зв’язок із чеснотами людини. Але “занадто” велика вираженість позитивних характеристик знижує атракцію до неї, може асіціюватися з рядом негативних особистісних характеристик (оскільки координати “добре” з одного боку і “сильний”, “розумний”, “гарний” – з іншого пов’язані негатив-но).

По-третє, ще однією закономірністю є залежність образу політика від “дистан-ції” сприймання. Вона може становити серйозну проблему для команди політика, оскільки робить її членів “засліпленими”, нездатними побачити образ політика очима його виборців. Слід зауважити, що в деяких випадках належність до команди утруднює здатність до відстороненого погляду на кандидата навіть у соціологів і психологів. Це може даватися взнаки як на етапі розробки методичного інструментарію досліджень, так і під час інтерпретації отриманих даних. Тому за інших рівних умов перевага може надаватися незалежним дослідницьким організаціям.

По-четверте, італійським політологом і соціологом Вільфредо Парето була виявлена закономірність зміни популярності типів іміджу лідера “лев-лис”: “лев” при-ходить на зміну “лису” і навпаки. “Лев” використовує авторитарний стиль панування, насильство, а “лис” – переконання і компроміси.

По-п’яте, іміджева комунікація може доповнювати недостаючі ланки в масовій свідомості, в той же час підштовхуючи свого “героя” до тих чи інших вчинків. Масова свідомість, в свою чергу, дописує характеристики, які відсутні в реальності, але повинні бути притаманні образу.

Структура та компоненти політичного іміджу. У структурно-функціональ-ному відношенні політичний імідж є цілісною, інтегрованою системою уявлень про конкретний об’єкт, що склався у масовій свідомості у конкретно-історичний період розвитку суспільства. В цій системі доцільно виділити дві основні групи структурних компонентів:

Реальні (дійсні) характеристики, які позначають змістовий фактаж конкретного іміджу і відображають його “даність”;

“Фантомне навантаження”, що вміщує в собі увесь спектр бажаних, але реально відсутніх у самому об’єкті характеристик.

Останні поділяються на дві групи: ситуативні – характеристики, що залежно від конкретних суспільно-політичних й політико-психологічних ситуацій актуалізують ті чи інші соціальні цінності; фонові – характеристики, що надають конкретному об’єкту символічного значення.

На відміну від реальних характеристик, що відображають унікальні, одиничні ознаки конкретного об’єкта, “фантомне навантаження” забезпечує ідентифікацію полі-тичного іміджу останнього з певним прототипом, який склався у масовій свідомості. Такий прототип безпосередньо впливає на селективність (вибірковість) сприймання і тому є головною частиною системи уявлень; він є свого роду “кодовою системою”, за допомогою якої соціум дуже легко може інтегрувати інформацію, що