Створення певного прототипу здійснюється: а) на основі усталених, традицій-них уявлень; б) при значному поширенні в суспільній свідомості тих чи інших характе-ристик політичного іміджу (це відбувається шляхом стереотипізації); в) при ідеалізації конкретного об’єкта деякі абстрактні і уявні якості інтегруються в певну ідеальну сис-тему уявлень щодо конкретного типу політичного іміджу (персоніфікованого, інститу-ціалізованого, ідеального або комплексного).

На думку авторів книги “Імідж лідера” [5] існують три групи складових іміджу політичного лідера: Персональні характеристики: фізичні, психофізіологічні особли-вості, характер, тип особистості, індивідуальний стиль прийняття рішень та ін. Соціальні характеристики: незалежність до певної соціальної групи – партії, націо-нальності, професійної групи, соціальний статус; Символічні характеристики: лідери стають знаками певних ідеологій, того чи іншого можливого майбутнього, певного курсу дій.

Згідно Фролова П. Д. змістовному плані в іміджі можна виділити: а) Осо-бистісні риси політика; б) Тип його політичної орієнтації; в) Його місце в інститутах влади чи неформальних утвореннях (президент, парламентарій, кумир юрби) .

Зущик Ю. М. вважає, що змістовний зріз структури іміджу включає в себе наступні елементи: а) ідеологічний тип (“політичне обличчя”, “політичне забарвлення”, та ін.); б) особисті риси (реальні чи “награні”); в) соціальні ролі (“соціальний статус”, “соціальне походження” та ін.); г) “прізвисько”, “псевдонім” лідера.

Функціональний зріз включає: мову (зокрема, лексикон); зовнішню атрибутику (одяг, зачіску, окуляри, автомобіль та ін.); міміку, пантоміміку, жестикуляцію та інші елементи невербальної поведінки [4].

Розглянемо більш детально окремі компоненти образу політичного лідера.

Зовнішність лідера – це одна із небагатьох характеристик, яка набуває в телеві-зійну епоху великої ваги. Таким чином, зовнішність, манера поведінки і спілкування лідера відіграють істотну роль при формуванні першого враження про конкретного політика.

Розглядаючи вплив зовнішності і одягу на імідж політичного лідера, слід також розрізняти стійкі складові іміджу, ті складові, на сприймання яких практично немож-ливо вплинути шляхом різного способу подачі інформації, і нестійкі, сприймання яких залежить від якості і способу подачі інформації.

Характеристики, що найбільше запам’ятовуються у зовнішності, це – очі і пог-ляд, вік кандидата, його обличчя, специфіка оформлення обличчя (вуса, борода, зачіс-ка). Багатьом людям властиво робити висновки про людину, базуючись лише на враження про її зовнішність, що проявляється, як з’ясувалося, також в процесі демократичних виборів при великій кількості альтернатив.

Ідеального політичного лідера за дослідженнями Вознесенського О.Л. [1] ви-борці характеризують так: мужчина, представницький, підтягнутий, чисто поголений, в діловому одязі (костюмі).

В літературі з приводу зовнішності ідеального політика відмічається лише те, що в якості ідеального лідера “уявляють як представницького мужчину приємної зовнішності, похилого віку” [5], хоча всі автори вказують на істотне значення зовніш-ності. Інші дані свідчать про те, що красивих вибирають частіше, ніж непривабливих, взагалі красиві досягають більшого успіху в житті. Дослідниками також виділено такий феномен, як стереотип фізичної привабливості. Він полягає в тому, що ми наділяємо красивих людей безсумнівними привабливими рисами характеру [8].

Зовнішній вигляд лідера має бути критично оцінений, скоригований відповідно до ситуації (офіційної чи неофіційної), пори року, часу зустрічі, соціального складу виборців, з якими належить контактувати. Тому мають бути продумані одяг (його кольорова гама, стиль), окуляри, зачіска, аксесуари тощо.

Зовнішні елементи поведінки формують враження про людину задовго до того, як вона вимовить перші слова. При першій зустрічі люди більшу увагу звертають на позу, манери, жестикуляцію, інтонації, ніж на предмет обговорення. Саме в цей момент формується враження про людину, оціночне відношення до неї. Особливої уваги потребує жестикуляція та міміка політика. Людина здатна контролювати слова, але погано – міміку, жести, а тому може легко виказати нервовість, особливо в критичній, напруженій ситуації, залишивши після себе неприємні враження. Така людина повинна бути врівноваженою та іноді усміхатися.

Мова політика також відіграє важливу роль у формуванні його іміджу. Тому велику увагу слід звертати на чистоту та виразність мови. Для того, щоб мова мала більш ефективну дію, її слід побудувати плавно. Це досягається завдяки використанню сполучення слів: “якщо”, “коли”, “і” та ін.

Питання – ярлики “Чи неправда?” “Чи не так?” роблять мовлення більш пере-конливим, м’яким і витонченим, таким, що не допускає заперечень. Ефект впливу під-силюється, якщо поряд із запитаннями – ярликами використовуються трюїзми – вис-ловлювання, з якими неможливо не погодитись.

Особистісні характеристики. Найбільш суттєве місце посідають тут інтелек-туальні якості (які часто ототожнюють з освіченістю). Далі за частотою згадувань іде чесність політика, хоча виборці не вимагають від нього абсолютної чесності. Він повинен також бути добрим і людяним. Далі відданість народу. Ідеальний політик повинен досконало володіти ораторським мистецтвом і бути “доступним для розмови із простими людьми”. Крім того виділяється енергійність, діловитість, відчуття актуаль-ності, врівноваженість, серйозність і передбачуваність [1].

Формування образу політичного лідера у засобах масової інформації. Повідом-лення про політиків займають досить значну, хоч і поки що невизначену частину полі-тично-інформаційного простору. Ця частина відіграє важливу роль у творенні іміджу не тільки самих політиків, але й сприяє іміджу самої держави, як всередині країни, так і поза її межами.

Сьогодні не підлягає сумніву, що на чим вищу посаду претендує політичний лідер, тим більш значущими мають бути його позиції в системах масових комунікацій. Статус лідера сьогодні значною мірою визначається його інформаційним статусом у комунікаційних потоках. Оптимально підібрана кількість і періодичність появи в ЗМІ інформації про політичного лідера є однією з найважливіших складових роботи з