Можливості мови створювати потрібні образи політиків із наперед заданими характеристиками, нерідко маскуючи при цьому істину, є практично безмежними.

Навіть якщо відправник намагається висловлюватись “об’єктивно”, видно, що здійснюваний ним вибір висловлювань структурує та зумовлює уявлення, яке отримує реципієнт, оскільки будь-яке використання мови передбачає ефекти структуризації та впливу.

Образ політика згідно задумів автора повідомлення

Образ 1 | Образ політика в тексті повідомлення

Образ 2 | Образ політика “зчитаний” споживачем повідомлення
Образ 3

Образ політика, що склався внаслідок “інтерференції” образів Образ 5 | Образ політика, що існував у свідомості споживача до сприймання тексту

Образ 4

Схема процесу творення іміджу політика
за допомогою ЗМІ (Фролова П.Д.) [12]

Для створення певного образу можна використовувати не лише вербальну інформацію, яка подається населенню країни, але й невербальну, яка також справляє значний вплив на сприймання політика в цілому. Спеціалістами було помічено, що спостерігач в першу чергу звертає увагу на зображення (фотографію, малюнок) і лише потім вивчає текст повідомлення.

При цьому важливими є: а) контекст (чи ситуація, в якій зображується людина), який включає фон, наявність інших осіб на зображенні, інтер’єр; б) жестикуляція, міміка; в) одяг і наявність аксесуарів зображення; г) план і ракурс зображення.

Крім того слід враховувати розміри фото, контрастність, співвідношення розмірів обличчя і загальної площі зображення. Було виявлено, що вплив на оцінку емоційного стану зображеного має особистість співрозмовника.

Слід зазначити, що кількість зображень, що публікуються і мають певне емо-ційне навантаження, також відіграє суттєву роль. Змінюючи процентне співвідношення зображень різного навантаження, ми можемо впливати на образ, що формується в масовій свідомості.

Напрямки та методи вивчення політичного іміджу. Виділяють два основні напрямки вивчення політичного іміджу:

1. Номотетична діагностика. У цьому випадку імідж уявляється як певна точка в нормативному просторі універсальних характеристик. Індивідуальна своєрідність при цьому зводиться до індивідуального набору значень за нормативними загальногру-повими шкалами.

2. Ідеографічний напрямок – дослідник спрямовує зусилля на реконструкцію та аналіз іміджу як особливої, унікальної цілісності. Цей підхід ґрунтується на теоріях “розуміючої” психології.

Серед методів дослідження іміджу політичного лідера можна виділити такі, як:

Метод семантичного диференціалу – для вивчення іміджу лідера в норматив-ному просторі універсальних характеристик. Тут важливим є складання переліку дескрипторів, які повинні відображати основні властивості, які характеризують об’єкт, повинні бути репрезентативними.

Метод мотиваційного ядра вибору – дозволяє виявити розбіжності між тими рисами іміджу, значимість яких людьми декларується, і тими, що справді зумовлюють вибір, але як значимі не усвідомлюються.

Проективні малюнки – дозволяють виділити типові характеристики іміджу, за якими політик відрізняється від представників інших професій. Як свідчать малюнки, типових представників кожної з професій люди справді розрізняють за стилем одягу, зачісок, предметів та символів, які з цими професіями асоціюються, за емоційними станами, статтю, віком та ін.

Використання схематичних малюнків, які фіксують найтиповіші пози, жести в тих чи інших ситуаціях, пропонують різні варіанти ракурсів сприймання постаті, обличчя лідера, різні способи композиційних рішень при його зображенні на телеекрані чи фотознімку. За допомогою цього методу стає можливими не тільки відтворення невербальних складових іміджу, але й вироблення загальних рекомендацій.

Метод вільних асоціацій та метод незакінчених речень – спрямовані на фікса-цію індивідуальних імпліцитних типологій політичних лідерів.

Не втрачають значимості при вивченні іміджу політиків і такі традиційні мето-ди, як спостереження та експертне оцінювання. Вони, за наявності певного досвіду, дають можливість поєднати переваги номотетичного та ідеографічного підходів у діагностиці.