5. Функція відтворення політичного життя. Суспільне життя являє собою процес відтворення всього фундаментального і творення нового. Житгєспроможність політичної системи за лежить від того, наскільки вона здатна постійно спрямовувати свої творчі сили проти ентропійних процесів. Політична система, яка не здатна до відтворення, позбавлена імпульсів самозбереження, об'єктивно несе в собі елементи дезорганізації, розпаду. Прикладом можуть бути тоталітарні політичні системи, які не здатні до тривалого поступового розвитку. Навіть тимчасове нагромадження позитивного в соціальному русі виявляє патологічний характер самої системи. Демократично організовані політичні системи розвиваються на соціокультурній основі. їхнє прагнення до модернізації й упорядкованості виражає історичну потребу інтенсифікації, організації, демократизації, ефективності розвитку, протистояння негативним тенденціям у політичній сфері.

6. Функція демократизації життєдіяльності суспільства. Демократизація життєдіяльності усіх структур політичної системи становить систему політичної демократії у єдності, сукупності взаємозв'язків. Така політична демократія є гарантом демократизації всього суспільного організму. Політична система досягає цього, якщо її побудовано за вертикальним принципом (ієрархія органів) і за принципом політичної горизонталі (три рівноправних, взаємоурівноважуючих інститути влади,жоден з яких не може перетворитися на одноосібного господдаря системи).

7. Функція організації й упорядкованості політичного життя. Для XX — початку XXI ст. характерна об'єктивна тенденція організації і демократизації всього суспільного життя, насамперед у політичній сфері.

Розвиток і організаційне зміцнення державних інституцій, розмаїття політичних партій, рухів і організацій — все це характеризує політичне життя. Вони викликали до життя організацію й упорядкованість як напрям, тенденцію до згуртування політичних сил, як засіб недопущення політичної стихії та її наслідків — терору революцій, переворотів, заколотів, громадянських воєн.

8. Функція консолідації соціально-політичних сил. Зрушення, що відбуваються в сучасному суспільстві, можна охарактеризувати як руйнацію традиційних ціннісних норм (рівноправності, справедливості, революції, комунізму) і пошук нових (свободи, демократії, солідарності тощо). Об'єднання людей у групи, організації відбувається на різних засадах, у тому числі й ціннісних. Реакція людей на цінності, зокрема політичні, зумовлює політичне перегрупування їх, політичну мобільність, зміну функцій політичних організацій, наповнення їх новим політичним змістом. Одна група людей, їхні політичні організації, рухи

прагнуть до збереження колишніх цінностей, інша — включається в кореляцію їх при збереженні ядра старих цінностей (революція, соціалістичний вибір та ін.), третя — схильна до радикальних змін у суспільстві, четверта — до реально радикальних зрушень на основі нових цінностей (визнання об'єктивних суперечностей, відмова від соціальних спрощень, захист прав індивіда, пріоритет таких прав перед груповими, національне самовизначення, утвердження прав людини). У складних умовах, коли здійснюється перегрупування політичних сил та їхніх організацій, неприйнятним є силовий тиск щодо носіїв цінностей та їхніх організаційних структур.

Консолідація соціальних груп, політичних сил та їхніх політичних організацій у політичній системі суспільства відбувається на найвищих цінностях — демократії і свободи, людського життя й громадянського миру. На це спрямована консолідаційна діяльність усіх організацій системи владарювання.

9. Функція соціально-політичної модернізації. На кожному історичному етапі свого розвитку суспільство ставить замету соціальну модернізацію. Для країн посткомуністичного

суспільства це означає швидкий рух до сучасних цивілізованих структур, високого рівня життя. А цього можна досягтина основі нових технологій і зрілих політичних відносин. Суспільство, для якого характерним є процес модернізації, здійснюєвідтворення на органічній новації, а не на тенденції розривуабо руйнування попередніх організацій. Воно прагне до збалансованості, гармонії економічної, політичної, правової та інших систем, а також їхніх внутрішніх елементів. Вибір шляхів модернізації, пошук національно особливих варіантів розвитку, утвердження ціннісних орієнтацій соціально-політичного руху до нового, подолання всього застарілого здійснюються структурними елементами політичної системи, закладаються ними в політику оновлення, у ті чи інші програми розвитку. Підстави соціально-політичної модернізації криються в політичній свідомості і ціннісних орієнтаціях, на основі яких і стає можливою політична консолідація.

10. Функція стабілізації соціально-політичного життя. Стабілізаційна діяльність політичної системи полягає в умінні з'ясовувати причини різних конфліктів (класових, групових, міжнаціональних, міжнародних, міждержавних, міжпартійних, регіональних та ін.), не допускати їхнього розвитку, знаходити виходи з кризових ситуацій шляхом досягнення компромісів, встановлення консенсусу. Стабілізаційна функція втілюється в реальних науково обґрунтованих програмах політичного розвитку.

Різноманітність функцій політичної системи суспільства свідчить не лише про процес його ускладнення, а й про розгалуженість функціонування політичних систем у суспільному організмі. Така різноманітність поглиблюється із саморозвитком цих систем, процесом самоорганізації й удосконалення їхньої політичної культури, демократичних форм виявлення структурних елементів.

Суспільство об'єктивно зацікавлене в розвитку політичної системи і її окремих структурних елементів. Усі вони мають політичну цінність. Чітке уявлення щодо змісту, функції, місця кожного з елементів у структурі політичної системи, у їхньому взаємозв'язку й взаємозумовленості дає змогу визначати регулюючі можливості політики. Воно допомагає грамотно здійснювати процеси політичного реформування, коли вони назрівають, зберігаючи при цьому почуття міри й не підмінюючи "законність" доцільністю, виключити з політичної практики використання надзвичайних заходів, непродуманих актів насильства, зняти внутрішнє соціальне й політичне напруження, забезпечити зв'язок держави і громадянського суспільства.

2 Особливістю політичної системи сучасної України є перехід до впровадження консенсусної моделі вирішення соціальних конфліктів, миролюбність і неагресивність, позбавлення власної глобальної (загальнопланетарної) системи забезпечення національних інтересів.

Сучасна політична система ще поки не здатна забезпечити зростання рівня і якості добробуту всіх основних верств населення. Політична система є світська, на відміну від атеїстичної або релігійної.

Політична система України етатизована (одержавлена) з недосить високим інтелектуальним рівнем політики, з переважанням певних соціальних прошарків реформованої традиційної номенклатури, нової номенклатури