Функції держави багатопланові, їх формування здійснюється в процесі становлення, зміцнення і розвитку держави. Черговість виникнення державних функцій залежить від черговості завдань, що постають перед суспільством. Зміст функцій змінюється з розвитком держави і суспільства. Особливої специфічності функції держави набувають у період радикальних соціальних змін, перехідних етапів, революційних потрясінь.

Функції держави можна класифікувати за різними критеріями:

> принципом поділу влади — законодавча, управлінська, судова;

> сторонами дії держави — внутрішні та зовнішні;

> сферами впливу держави — економічна, соціальна, культурна, духовна, правова тощо;

> регулюванням процесів — саморегулювання, самоорганізація, самоуправління, самодіяльність тощо;

> загальнополітичними підходами — забезпечення народовладдя; загальносоціальна діяльність;

> обсягом впливу — національні, підтримання світового порядку;

> масштабністю значення — основні та неосновні.

Основними державними функціями управління суспільством є такі: управління сферами соціального, економічного, духовного життя, процесами, змінами, розвитком, що в них відбуваються; регулювання національних та міжнародних відносин; гарантування дотримання загальнообов'язкових норм у суспільстві; забезпечення громадського порядку і національної безпеки; миротворчість всередині країни і участь у світовому миробудівництві. Для здійснення своїх функцій держава підтримує своє власне відтворення, життєдіяльність та ново-творення.

Держава є внутрішньою структурою органів, які виконують роль головної системи, що управляє справами суспільства і забезпечує державне функціонування. Йдеться саме про головну систему, оскільки свій апарат управління мають також партії та громадські організації. Державний апарат виконує функції загальнонаціонального значення.

Система державних органів у своїй сукупності утворює державний механізм. До такої системи належать: органи влади, органи державного управління, суди, прокуратура, органи, Що обслуговують діяльність армії, міліції, державної безпеки. Всі державні органи наділяються владними повноваженнями, що уособлені в їхній компетенції (сукупність прав і обов'язків).

Кожна держава певним чином сформована, територіально організована і має певні способи владарювання. До них насамперед належить форма держави як певна упорядкованість організації та здійснення державної влади. її елементами є: державне правління — спосіб організації вищої державної влади;

державний устрій — поділ держави на певні складові частини та розподіл влади між цими частинами;

державний режим — сукупність методів і засобів здійснення державної влади.

Історично склалися дві форми державного правління, а саме: монархія і республіка.

Монархія — це форма державного правління, за якої влада повністю, частково або номінально належить одній особі (король, цар, імператор, шах) і передається у спадок.

Як форма правління монархія виникла у період рабовласництва, а в середні віки стала основною формою правління. Повного розвитку і змін визначальних якостей монархія набула за Нового часу. Історично відомі такі види монархій: абсолютна (необмежена), дуалістична і парламентська (конституційна).

Абсолютна монархія є такою формою державного правління, коли вся влада зосереджена в руках монарха, який одноосібно вирішує всі питання влади.

Дуалістична монархія — форма державного правління, за якої владні функції діляться між монархом і парламентом.

Парламентська монархія — система всевладдя парламенту, монарх виконує лише представницькі функції.

Другою історично відомою формою державного правління є республіка.

Республіка — це така організація державної влади, що здійснюється виборним колегіальним органом, який обирається на визначений строк усім населенням або його частиною. Розрізняють республіку президентську і парламентську. Є різні підходи до оцінки республіканських форм державного правління. Переваги парламентської форми полягають у тому, що її розглядають як більш стабільну і системну форму правління, що запобігає поширенню авторитаризму та інших форм диктатури. Переваги президентської республіки вбачають у тому, що вона більш стабільно забезпечує функціонування вільної влади, гарантом якої є президент. Розглянемо зміст кожної з них. Президентська республіка — це така форма правління, коли глава держави (президент) одноосібно або з наступним схваленням парламентом формує склад уряду, яким керує власноруч.

Типовим прикладом президентської республіки є Сполучені Штати Америки. Відповідно до Конституції США, прийнятої 17 вересня 1787 p., до якої відтоді внесено 26 поправок, президент водночас є главою і уряду, і держави. Він обирається громадянами країни на чотири роки. Президент формує уряд. Кандидатури на ключові посади затверджують законодавчі збори. Конгрес США складається з двох палат: верхня — сенат і нижня — палата представників. Особливістю устрою цієї країни є те, що уряд формується президентом позапарламентським шляхом. Президент не може розпустити парламент. Уряд не несе відповідальності перед ним. Президент здійснює контроль над федеральною адміністрацією. Владні функції фактично поділяються між президентом і Конгресом, між палатами всередині Конгресу, між постійними комітетами в межах палат.

Своєрідні відносини американського президента з партією, яка висунула його. Він не є лідером партії в європейському розумінні. Формальний глава партії, президент не є ним юридично. Мається на увазі, що президент США мусить бути поза партіями, їхніми суперечностями, уподобаннями, конфліктами. Проте це не означає, що президент нехтує партіями. Оскільки висунення кандидатури на посаду президента залежить від партії, то президент прагне зберігати з її керівниками і членами добрі стосунки, але в основному президент апелює до електорату.

Парламентська форма правління — це форма, за якої склад і політика уряду формуються виключно парламентом, уряд підзвітний лише йому, а президент впливу на парламент не має.

Парламентська форма правління існує у Великій Британії, де виконавча влада має сильні позиції. Партія, що перемогла на виборах до парламенту, стає правлячою. Вона і формує уряд. Широкими повноваженнями наділяється прем'єр-міністр. Уряд також має великі повноваження.

У Великій Британії прем'єр-міністр отримує мандат від електорату. Він зосереджує у своїх руках функції керівництва партією і кабінетом міністрів, несе відповідальність перед парламентом. У разі винесення вотуму недовіри або за інших надзвичайних обставин прем'єр-міністр може розпустити парламент.

Типовим зразком парламентської республіки є також