При протиставленні демократичного політичного режиму недемократичним доцільно розрізняти два основних теоретичних підходи. Перший з них передбачає: а) виділення "чистого типу" режиму політичної демократії через визначення його основних ознак; б) розгляд будь-яких режимів, де відсутня хоча б одна з таких ознак, як недемократичних, з подальшим аналізом різновидів недемократичних режимів.\У межах даного підходу може бути запропоноване базове поняття "демократичний політичний режим". Це режим, якому притаманні: виборність найважливіших органів політичної влади (як державних, так і громадських); вирішення найголовніших політичних проблем відповідно до волі більшості громадян; забезпечення широкого кола особистих, громадянських та політичних прав і свобод; юридична рівність громадян; гарантії прав меншості та запобігання сваволі з боку більшості.

Другий підхід до визначення демократичних і недемократичних режимів полягає у виділенні кількох аспектів розгляду демократії при її одночасному протиставленні: а) авторитаризму; б) автократії; в) диктатурі; г) тоталітаризму; д) анархії; є) охлократії. При цьому можна запропонувати такі визначення різних політичних режимів.

Авторитарний політичний режим характеризується тим, що:

1) у діяльності органів політичної влади переважають методи командування, відвертого диктату;

2) з процесу прийняття та реалізації політичних рішень повністю або в основному вилучено метод знаходження компромісу, взаємного погодження (в ході обговорення) різних

позицій;

3) органи політичної влади мають дискреційні повноваження, тобто право, виходячи з власного розуміння політичної до цільності, діяти на свій розсуд, у тому числі з порушенням

норм закону;

4) виконавчі органи наділені широкими законодавчими повноваженнями;

5) обмежена або відсутня сфера застосування принципу гласності у діяльності органів політичної влади;

6) обмежені громадянські, політичні та особисті права і свободи, а також юридичні гарантії їх забезпечення.

При цьому слід зазначити, що необґрунтованою є оцінка авторитаризму лише як негативного явища.

Автократичному політичному режиму притаманні: обмеженість кола осіб, що здійснюють найвищу політичну владу, й відповідно відокремленість абсолютної більшості народу від процесу її здійснення; існування єдиного центру реальної політичної влади.

Автократію також не слід оцінювати лише негативно. Програмно організовані соціальні спільноти з правлінням мудрих на благо більшості нерідко вводили і вводять у суспільне життя ті чи інші компоненти автократії. Приклади Сінгапуру та Кувейту тут є одними з найяскравіших.

Диктатура, виходячи з її класичного (римського) розуміння, — це тимчасовий авторитарний режим, який вводиться на строк дії надзвичайних обставин для здійснення рішучих заходів на виведення країни із стану кризи.

Тоталітарний політичний режим має такі ознаки:

1) жорсткий контроль політичної влади над усіма сферами життя суспільства в цілому і кожної особи зокрема, перетворення людини на додаток до механізмів влади;

2) відсутність легальної опозиції;

3) наявність обов'язкової для всіх офіційної ідеології;

4) нетерпимість до політичного інакомислення;

5) примітивізація політичної культури, всієї сфери гума

нітарних знань.

Влада однієї легальної партії (при забороні діяльності всіх інших) не є обов'язковою ознакою тоталітаризму. В деяких країнах з такими режимами немає політичних партій, а в інших кілька легальних партій визнають провідну роль "партії-геге-мона". і—Анархічному політичному режиму притаманні:

1) ерозія або повне руйнування найважливішої загальної ідеї єдиної держави та єдиної політичної системи;

2) взаємна конфронтація або навіть атомізація владних структур, відсутність ефективних форм координації їх дій;

3) втрата найвищими органами політичної влади монополії на організоване застосування збройної сили;

4) відсутність системи ефективного нормативного регулювання суспільних відносин, сваволя сильнішого або спритнішого,відсутність гарантій безпеки населення та представників органів політичної влади.

Охлократичний політичний режим характеризується:

1) некомпетентністю політичної влади, презирливим ставленням до знань і досвіду світової цивілізації, зокрема постійними намаганнями неадекватними реальній ситуації простими засобами і дуже швидко розв'язувати складні проблеми суспільного життя, що потребують для свого вирішення тривалої копіткої праці;

2) відсутністю у представників органів політичної влади реального почуття громадянської відповідальності перед народом своєї країни та світом;

3) апеляціями політичної влади до широких народних масдля підтримки та рекрутуванням значної частини правлячої політичної еліти із "соціальних низів" та "маргінальних верств" суспільства. Представники останніх прагнуть швидко підвищити свій соціальний статус та поліпшити матеріальне становище. Після характеристики цих режимів можна дати докладніші ознаки демократичного політичного режиму. Він являє собою систему таких принципів взаємовідносин політичної влади та суспільства:

1. На відміну від "чистого" авторитаризму передбачає: а) наявність у громадян широкого кола прав і свобод та ефективність функціонування системи їх інституційних і нормативних гарантій; б) відсутність у органів політичної влади дискреційних повноважень (тобто практично нічим не обмеженої компетенції); в) гласність прийняття рішень органами політичної влади та доступність для всіх громадян суспільно значущої інформації; г) право виконавчих органів видавати лише підзаконні акти, а не закони; д) широке застосування методу полі тичного компромісу, ставлення органів політичної влади до факту існування політичної опозиції як до нормального явища суспільного життя.

2. Порівняно з автократією демократія характеризується:

а) виборністю; б) періодичною змінністю; в) підзвітністю (в тому числі юридичною відповідальністю) найвищих посадо вих осіб; г) юридичною рівністю громадян; д) гарантіями прав Меншості та недопущенням сваволі більшості.

3. Демократичний режим означає наявність, але не реалі зацію заздалегідь затвердженої та забезпеченої необхідними ресурсами моделі тимчасового диктаторського устрою та діяльності на випадок надзвичайних обставин.

4. Як протилежність тоталітаризму демократія — це: а) чітке визначення меж можливого втручання держави та різних колективів (корпорацій, общин тощо) у справи особи; б) визнання правомірності та цінності для суспільства плюралізму поглядів та дій, захист прав меншостей (як організованих, так і неорганізованих)