Важливість цього виду матеріального забезпечення полягає також у тому, що на військовослужбовців розповсюджуються певні обмеження та заборони, наприклад займатися підприємницькою діяльності у різних її проявах.

Отже у сфері житлового забезпечення військовослужбовці можуть розраховувати лише на державу. Звідси, право на житлове забезпечення працівників військовослужбовців кореспондується з обов’язком держави щодо його реалізації.

Крім того, піклуючись про матеріальне забезпечення працівників військовослужбовців, держава тим самим піклується про забезпечення правопорядку й законності у всіх сферах її життєдіяльності.

Сьогодні до системи нормативно-правових актів, які регулюють житлове забезпечення працівників військовослужбовців, необхідно віднести такі:

1. Конституцію України, в ст.47 якої зазначено, що “кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду[27].

2. Житловий Кодекс України, який регулює загальні питання управління житловим фондом, надання жилих приміщень у будинках державного і громадського житлового фонду, користування різними видами жилих приміщень, забезпечення схоронності житлового фонду, його експлуатацію та ремонт; питання відповідальності за порушення житлового законодавства та вирішення житлових спорів.

3. Закони України та Постанови Верховної Ради України.

У ст.12 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” вказано, що держава забезпечує військовослужбовців ”жилими приміщеннями, що повинні відповідати вимогам житлового законодавства. Військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання. Такі жилі приміщення надаються їм один раз протягом усього часу проходження військової служби[24]. У разі відсутності службового жилого приміщення орган Збройних сил України зобов’язаний орендувати житло для забезпечення ним військовослужбовців та членів його сім’ї або за його бажанням виплачувати йому грошову компенсацію за піднайом (найом) жилого приміщення. ”Особам, звільненим зі служби і визнаним інвалідами внаслідок поранення, контузії, каліцтва, одержаних під час виконання службових обов’язків, або захворювання, одержаного під час проходження служби, жилі приміщення в населених пунктах, обраних ними для проживання з урахуванням встановленого порядку, надаються позачергово” [24].

Постановою Кабінету міністрів України: Про Комплексну програму забезпечення житлом військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, кримінально-виконавчої системи, службових осіб митних органів та членів їх сімей від 29.11.1999 р., № 2166 здійснено спробу розв’язати проблеми забезпечення житлом цих категорій осіб.

Незважаючи на нормативне, зокрема законодавче закріплення прав та пільг військовослужбовців щодо житлового забезпечення, реальний стан справ у цій сфері бажає кращого.

Відсутність в Україні єдиної державної стратегії радикального вирішення соціальних проблем особового військовослужбовців, підміна рішучих і кардинальних заходів обмеженими фінансовими видатками, які за останні роки хоча й збільшувалися, проте забезпечували зазначені соціальні потреби лише частково, призвели до критичного накопичення житлових та інших труднощів у соціальній сфері зазначених категорій осіб. Хронічна нестача бюджетного фінансування, невиконання діючих конституційних та законодавчих норм державним керівництвом, прийняття відверто декларативних документів, десятирічні житлові черги та формально-бюрократичний підхід до їх вирішення - все це тільки занадто небезпечно загострило морально-психологічну обстановку в армійському та ветеранському середовищі. Незадовільні темпи будівництва житла для військових, що проходять військову службу сьогодні, широкомасштабне проведення армійської реформи і як наслідок масове скорочення особового складу - все це стає логічним продовженням важкої житлової проблеми серед звільнених військовослужбовців.

Державна програма розвитку Збройних Сил України до 2011 року в частині забезпечення військовослужбовців житлом зірвана», — констатувала заступник Міністра оборони України Надія Дєєва на нараді з керівним складом, присвяченій стану виконання завдань по забезпеченню житлом військовослужбовців[33, с.14]. При цьому, крім незадовільного стану забезпечення житлом військовослужбовців, які проходять військову службу, нині порушуються вимоги чинного законодавства щодо забезпечення протягом трьох років житлом тих військовиків, які були звільнені в запас у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України. Таких пільговиків нараховується майже три тисячі.

Однією з об'єктивних причин невиконання Програми, на думку заступника Міністра оборони, стало недосконале законодавство у цій сфері. Так, згідно з діючими нормативними актами, тривалість підготовчих процедур та будівництва житла нині складає близько трьох років. Тільки тендерні процедури тривають більше трьох місяців. При цьому будівельні організації Міноборони, які мають усі можливості будувати житло для військових швидко і якісно, для перемоги у тендері мають сплатити майже два мільйони гривень, що робить їх неконкурентоспроможними.

Але головним винуватцем чергового «квартирного провалу» вкотре, і традиційно безальтернативно, є сумнозвісний «фінансовий чинник». Щорічне фактичне фінансування програм будівництва житла за рахунок Державного бюджету за останні два роки лише зменшувалося, кошти, як правило, надходили нерівномірно. Так, на 1 листопада 2007 року з Держбюджету на ці потреби надійшло лише 51,9% від ліміту року. Тому в 2007 році вдалося побудувати всього 1560 квартир[33, с.14]”, в той час як планувалося побудувати 3302 квартири. Проблема поглиблюється й через те, що в 2007 році для 2219 військовослужбовців, звільнених у зв'язку з реформуванням Збройних Сил, сплив трирічний термін гарантованого Законом України «Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей» забезпечення житлом, а в 2008 році такий термін закінчився ще для 1595 військовослужбовців. Запропонований Урядом Державний бюджет на 2008 рік у частині видатків на потреби Міністерства оборони