Серед головних проблем, які турбують кадрових військовослужбовців у зв’язку із можливим звільненням, можна виокремити три: реалізацію права на пенсійне забезпечення (зокрема за умов, коли військовослужбовець не має повної вислуги), права на житло та права на працевлаштування (на базі перепідготовки, перенавчання або підвищення кваліфікації). Більшість із них готові не лише пройти перенавчання або перепідготовку, а й укласти частину тих грошей, які б вони отримали як одноразову допомогу при звільненні для влаштування після звільнення в запас у зв’язку із скороченням Збройних Сил, у таке навчання.

Запити військовослужбовців щодо оплати праці після звільнення перевищують той рівень грошового забезпечення, який вони мають на військовій службі, а з іншого боку пропозиції ринку праці призводять до суттєвого зниження рівня життя їхніх сімей. Та й нинішнє матеріальне становище сімей кадрових військовослужбовців не дозволяє їм упевнено дивитися в майбутнє щодо можливостей утримання своїх сімей, вирішення проблем забезпечення житлом тим, хто його не має[1, с.43].

Досвід вторинної зайнятості свідчить, що військовослужбовці, як правило, не пов’язують своє майбутнє з використанням знань та навичок, набутих за наявною військовою спеціальністю, і не є тим фактором, що полегшуватиме працевлаштування та адаптацію на робочому місці в нових умовах.

Серед різних стратегій працевлаштування після звільнення 39% військовослужбовців розглядають можливість розпочати власну справу (бізнес). Для того, щоб започаткувати власний бізнес, переважна більшість хотіла б мати пільговий кредит (70%), пройти відповідне навчання (53%). Половина бажала б отримати податкові пільги протягом перших років діяльності. На пільги з оренди приміщення хотіли б розраховувати 25%, на пільговий лізинг обладнання – 20%. П’ята частина висловила також бажання мати можливість отримувати безкоштовні консультації з юридичних, організаційних, бухгалтерських та інших питань[1, с.44].

Накопичений досвід соціальної адаптації переконує в необхідності комплексної реалізації прав військовослужбовців, послідовного та взаємопов’язаного вирішення ряду завдань – психологічної підтримки, профорієнтації, перепідготовки, працевлаштування, підтримки малого і середнього бізнесу, створення нових робочих місць та умов для самостійної зайнятості звільнених і розвитку підприємницької ініціативи.

Змістовні аспекти соціальної адаптації носять більш суб’єктивний, психологічний характер, суттєво впливають на самопочуття окремої людини, її найближчого оточення. Однак необхідно зробити висновок, що психологічні аспекти соціальної адаптації, як внутрішня проблема соціальної адаптації, не розглядаються ні органами державної влади та місцевого самоврядування, ні самими військовослужбовцями. Важливим психологічним аспектом процесу соціальної адаптації є зміна способу мислення та життя колишніх кадрових військових.

Таким чином, можна говорити не лише про неготовність військовослужбовців до цивільного життя, але й неготовність до процесів, пов’язаних із проходженням процедур звільнення[1, с.44].

Системний аналіз свідчить також, що в Україні вживаються заходи, спрямовані лише на виконання завдань перепідготовки і працевлаштування.

Протягом останніх років було розроблено ряд державних і відомчих програм, спрямованих на надання саме таких послуг.

В реалізації цих програм брали і беруть участь державні установи і заклади, неурядові організації та міжнародні інституції [1, с.44].

Найбільш загальним підсумком діяльності щодо реалізації прав військовослужбовців, звільнених із служби, на соціальну адаптацію є створення відповідної системи соціальної і професійної адаптації військовослужбовців, звільнених або таких, що підлягають звільненню із Збройних Сил у зв’язку зі скороченням їх чисельності. Основними елементами її є сукупність установ і організацій, які вирішують покладені завдання; цільова група, на яку спрямовано їхню діяльність; сформовані та нормативно визначені принципи діяльності; проголошені напрями і завдання, шляхом реалізації яких можливо вирішити ці завдання; існує відповідна інфраструктура, сукупність сил і засобів та напрацьовано відповідний арсенал форм і методів роботи. Об’єднуючим елементом є нормативно-правова база. Однак ефективність системи, на жаль, не може задовольняти [1, с.44].

Із 80,8 тисячі військовослужбовців, що підлягатимуть скороченню в період 2004-2015 роки, 30040 офіцерам та 18420 прапорщикам і мічманам, які будуть звільнені без права на пенсійне забезпечення, буде надано можливість щодо перепідготовки. Вони забезпечуватимуться такими гарантіями: надання права на безоплатну соціальну і професійну адаптацію за рахунок коштів Державного бюджету України; щомісячну допомогу передбачається виплачувати в розмірі посадового окладу та окладу за військове звання на час працевлаштування, але протягом не більш як шести місяців; структурні підрозділи Національного координаційного центру адаптації військовослужбовців, звільнених у запас або відставку, та конверсії колишніх військових об'єктів, а також державні заклади і громадські організації, які вирішують завдання соціальної адаптації, забезпечують безкоштовне перенавчання та працевлаштування звільнених військовослужбовців, які не мають права на пенсійне забезпечення.

Для належної реалізації цього права у 2007р. Міністерством оборони завершене формування системи адаптації військовослужбовців і запроваджена Державна програма соціальної і професійної адаптації військовослужбовців, що підлягають звільненню, та осіб, звільнених з військової служби, на період до 2011р.

З метою розв’язання проблем адаптації використовуються можливості міжнародних проектів і програм, які фінансуються, зокрема, ОБСЄ, Економічним директоратом НАТО, Урядом Королівства Норвегія.

Із загальної кількості (близько 53900 осіб), які потребують перенавчання, приблизно 18000 осіб зможуть пройти 500-годинний курс перепідготовки та 36000 осіб буде надана можливість пройти 100-120 годинний курс перепідготовки. Загальна вартість перенавчання військовослужбовців за період 2004-2015 роки, в цінах 2006 року, складатиме 59214,9 тис. грн. таблиця 3.3. Ці кошти розподілятимуться державою поза межами фінансування МО України.

Табл. 3.3

Прогнозовані витрати на перенавчання офіцерів і прапорщиків, що підлягають звільненню з лав ЗСУ протягом 2004-2015 років

Курси перепідготовки | Загальна кількість тих, хто перенавчається |

Загальні витрати (тис. грн)

500-годинні | 100-120-годинні

Кількість тих, хто перенавчається | Витрати (тис. грн) | Кількість тих, хто перенавчається | Витрати (тис. грн)

18 000 | 48 435,3 | 36 000 | 10 779,6 | 54