По-друге, досвід України у цій галузі ретельно вивчався й отримав позитивну оцінку з боку закордонних спеціалістів. У 2005 році замість розформованого Національного координаційного центру соціальної адаптації військовослужбовців, звільнених у запас або відставку, та конверсії колишніх військових об’єктів створено Державний департамент адаптації військовослужбовців, звільнених у запас або відставку, та конверсії колишніх військових об’єктів.

Більше того, у 2006 році Міністерством оборони України поставлене питання про організаційне роз’єднання розв’язання проблем конверсії та соціальної адаптації, що призведе до чергового порушення одного із основних принципів соціальної адаптації – принципу комплексності. і останнє, що може вкрай порушити комплексність розв'язання проблем соціальної адаптації – це пропозиції, підтримані Міністром оборони України щодо скасування Програми конверсії колишніх військових об'єктів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України №81 від 18.01.2003 [1, с.47].

Функціонування системи соціальної адаптації має бути максимально пов’язано із процесом подальшого розвитку Збройних Сил України, завданнями та можливостями їхніх структурних підрозділів. Відповідно до завдань Збройних Сил України щодо їхнього реформування, що визначене Державною програмою розвитку Збройних Сил України, доречно розглядати подальший розвиток системи соціальної адаптації, яка має бути приведена у відповідність існуючим потребам.

На цих засадах розроблена та схвалена Кабінетом Міністрів України Концепція, завершується розробка власне Державної програми соціальної і професійної адаптації військовослужбовців, звільнених у запас або відставку у зв’язку з реформуванням Збройних Сил та інших військових формувань, на період до 2011 року. Поряд з тим, схвалена Кабінетом Міністрів України Концепція Державної програми, на жаль, не висвітлила концептуального розв'язання цілої низки проблем [1, с.48].

Виходячи із цього доречно окреслити ряд задач.

Перша серед них – це забезпечення права військовослужбовців на повну та об’єктивну інформацію про існуючу систему соціальної адаптації, її можливості та функціонування. Необхідно вирішувати завдання всебічного інформування особового складу, центрів адаптації та центрів зайнятості щодо профорієнтації, перепідготовки і працевлаштування; організувати вивчення на останньому етапі служби запитів військовослужбовців; організувати психологічні допомоги на завершальному етапі військової служби.

По-друге - широке розгортання у Збройних Силах України, інших військових формуваннях інформаційно-просвітницької роботи щодо державної політики у сфері розв’язання соціальних проблем звільнених військовослужбовців, заходів соціальної підтримки колишніх військовослужбовців та членів їхніх сімей повинно стати одним із стратегічних напрямів діяльності органів по роботі із особовим складом. Має вона і своє конкретне спрямування на своєчасне відкрите інформування потенційних звільнених щодо терміну звільнення та системну діяльність щодо підготовки військовослужбовців до процесу звільнення, включаючи: визначення характеристик та особливостей становища сім’ї військовослужбовця; обговорення основних проблем, які його турбують; ініціювання пошуку майбутнього робочого місця тощо.

Інформаційне забезпечення соціальної адаптації передбачає також узагальнення досвіду, аналіз результатів реалізації програм соціальної адаптації для військовослужбовців, які звільняються та широке висвітлення її результатів засобами масової інформації, пропагування позитивних прикладів, визначення чинників, що сприяють успішній адаптації.

Вже існують напрацювання та концептуальні рішення щодо організації методичних семінарів для військовослужбовців, які плануються до звільнення із військової служби. Необхідно включити тематику цих семінарів до тематичних та календарних планів гуманітарної підготовки всіх категорій військовослужбовців.

Третє - подальше удосконалення нормативно-правового забезпечення соціальної адаптації є центральною позицією, від якої починається її подальший поступальний розвиток, підвищення ефективного її функціонування. Наріжним каменем є Програма соціальної адаптації військовослужбовців, звільнених у запас або відставку, оскільки саме вона має визначити конкретні завдання щодо розробки нових і внесення змін до діючих законів та інших нормативно-правових актів. Окремим, центральним, розділом має бути розділ правового забезпечення функціонування системи соціальної адаптації. Створена нормативно-правова база повинна забезпечити плановий і комплексний підхід до розв’язання питань, пов’язаних із реформуванням Збройних Сил України;

Четверте - центральною позицією має стати створення та державна підтримка спеціальних центрів перепідготовки, працевлаштування та адаптації військовослужбовців, вона є актуальною та важливою справою, яка повинна забезпечити різні аспекти зміни діяльності, сфери зайнятості, зокрема й започаткування власного бізнесу.

З метою забезпечення права військовослужбовців на соціальну адаптацію військовослужбовців та осіб, звільнених із військової служби на кінець 2011 року має скластися й закріпитися струнка і гнучка організаційна система перепідготовки, яка повинна об’єднати Ресурсний та кар'єрний центр для звільнених військовослужбовців (із чітко окресленими інформаційно-аналітичними та навчально-методичними завданнями) і Міжрегіональний центр перепідготовки у Києві; 7 центрів соціальної адаптації у регіонах (Львів, Хмельницький, Вінниця, Дніпропетровськ, Одеса, Севастополь, Харків); Центр перепідготовки солдат і сержантів.

Загальна потужність центрів має складати не менше 1500 перепідготовлених осіб на рік.

Крім того, система повинна забезпечити:

інформаційну, психологічну, правову та організаційну підготовку військовослужбовців, які звільняються, до адаптації в умовах цивільного життя;

індивідуальний підхід в роботі з офіцерами, яких планується звільнити, з урахуванням особливостей їхнього матеріального становища, сімейного стану, наявності дітей, забезпеченості житлом тощо;

проведення аналізу потреб регіональних (та субрегіональних) ринків праці з метою своєчасного планування перенавчання та професійної підготовки військовослужбовців, яких планується звільнити, у відповідності до потреб у професійних кадрах.

Одним з прогресивних завдань належить розглядати започаткування системи соціального супроводу військовослужбовців, яких звільнено, і їхніх сімей, налагодження зворотного зв’язку з ними.

Ця організаційна структура має повною мірою використовувати весь арсенал форм і методів роботи. Серед тих, які показали найбільшу ефективність - це дводенні (12-годинні) семінари для військовослужбовців у рік звільнення (на початку року – лютий) у системі гуманітарної підготовки. Ця форма діє у Великобританії, США та деяких інших. Вона була апробована у 2003-2004 роках і в наших військових колективах та отримала високу оцінку. Такі семінари передбачені Програмою розвитку гуманітарної та соціальної сфери, їх необхідно включити до тематичних і календарних