- розробка стандарту службового часу, дотримання принципу його нормування (окрім несення бойового чергування, виконання спеціальних завдань тощо), а також впровадження компенсаційних пільг у разі його перевищення;

- організація для військовослужбовців, які проходять службу за контрактом, системи професійного навчання у позаслужбовий час з метою отримання або підвищення рівня їхньої цивільної професійної кваліфікації;

- заміна обов'язкового державного страхування військовослужбовців компенсаційними витратами у разі настання ризику;

- створення належних соціально-побутових та житлових умов для сімей військовослужбовців та працівників Збройних Сил України, зосередження особливої уваги на забезпеченні житлом молодих сімей;

- розробка та запровадження системи соціальних нормативів і стандартів для військовослужбовців;

- впровадження довгострокової системи кредитування для придбання житла, активне залучення різноманітних форм інвестування, а також цільового використання коштів на будівництво житла для військовослужбовців від приватизації військових об'єктів, які вивільняються в результаті реформування Збройних Сил України;

- перегляд розмірів компенсаційних виплат військовослужбовцям за піднайом житла в залежності від регіонів країни;

- відновлення та активізація заходів щодо відселення сімей військовослужбовців, які відслужили встановлені терміни військової служби, за межі закритих військових містечок;

- надання довгострокових пільгових кредитів членам сімей військовослужбовців для започаткування власного малого бізнесу;

- формування службового житлового фонду військових частин згідно їхньої штатної чисельності та всебічне забезпечення конституційного права військовослужбовців на житло;

- сприяння створенню робочих місць для членів сімей військовослужбовців та захист їхніх трудових прав;

- впровадження тарифів соціальних грошових компенсацій для дружин військовослужбовців у випадку наявності об'єктивних причин неможливості їх працевлаштування.

- запровадження механізму соціальної адаптації громадян, звільнених з військової служби з визначенням завдань, напрямів і форм роботи щодо організації їхнього перенавчання, працевлаштування, створення робочих місць і конверсії військових містечок;

- створення умов для військовослужбовців, які плануються до звільнення, з метою оволодіння цивільною професією або перекваліфікацією на базах регіональних центрів перенавчання та працевлаштування як державного, так і недержавного підпорядкування;

- укладання трудових договорів (угод) з роботодавцями різних форм власності щодо гарантованого працевлаштування військовослужбовців запасу та членів їхніх сімей;

- удосконалення системи соціального страхування, соціального забезпечення та соціальних допомог військовослужбовцям, соціального обслуговування ветеранів військової служби та членів їхніх сімей;

- реалізація Стратегії трансформування системи діючих пільг на адресну грошову соціальну допомогу населенню;

- формування комплексної психологічної та медичної реабілітації ветеранів військової служби, колишніх працівників Збройних Сил України, які постраждали під час проходження служби.

- сприяння створенню органів місцевого самоврядування у віддалених військових гарнізонах;

- цільове спрямування коштів, отриманих від господарської діяльності Збройних Сил па розвиток соціальної та культурної інфраструктури;

- спільне використання об'єктів військової інфраструктури з державними (приватними) структурами або передача їх в оренду з метою створення нових робочих місць.

На сьогодні є актуаль-ним і необхідним проведення со-ціальної експертизи будь-яких управлінських рішень. Така експе-ртиза, здійснювана фахівцями, має забезпечувати аналіз впливу цих рішень на життєдіяльність військ та сил, прогнозувати їх най-ближчі та віддалені наслідки сто-совно людського виміру. Це дозво-лить формувати адекватні пропо-зиції щодо шляхів реалізації соціальної політики в Збройних Силах України та впливати на пси-хологічний клімат у військових колективах.

Із значним зменшенням чисельності особового складу, переведенням Збройних Сил на професійну основу, суттєво змінюються підходи до комплектування офіцерським складом та управління кар’єрою офіцерів. Обов’язковими умовами просування по службі стає наявність відповідної курсової підготовки при призначенні на вищу посаду, відповідність рівня освіти і професійних якостей вимогам до посади.

Розбудова національної системи освіти в умовах становлення демократичного суспільства потребує створення надійної системи соціального захисту учасників навчально-виховного процесу, основними завданнями якої має стати створення економічних, правових, організаційних умов і гарантій для здобуття освіти та реалізації здобутих знань у всіх сферах суспільного життя.

Досить актуальним, на нашу думку, сьогодні в умовах реформування Збройних Сил України є вдосконалення системи юридичних гарантій соціально-правового захисту щодо випускників вищих військових навчальних закладів. Така проблема постає внаслідок недосконалого механізму забезпечення прав військовослужбовців, які тільки вчора залишили стіни вищого навчального закладу із здобутою військовою спеціальністю.

Ефективна реалізація свого науково-практичного потенціалу випускником ВВНЗ при переході до служби в Збройних Силах України вимагає, крім розв’язання психологічних і професійних проблем, вирішення певного комплексу соціально-побутових питань.

Значна увага в державній політиці має надаватися створенню сприятливих економічних і правових умов життя та служби військовослужбовців-випускників ВВНЗ.

З нашого досвіду, виспускники, ще не вийшовши із стін ВВНЗ, наштовхуються на цілий ряд проблем в процесі адаптації до нових умов життя, праці і відпочинку. Це і затримання (несвоєчасність) грошових виплат випускникам ВВНЗ у зв’язку із закінченням ВВНЗ та переїздом до нового місця служби; і ненарахування індексації на виплачені або несвоєчасно виплачені грошові виплати у зв’язку з закінченням ВВНЗ; і мале грошове забезпечення (виплата), що не забезпечує достатні матеріальні умови для подальшого проходження служби, стимулювання високих результатів у службовій діяльності, навчанні чи науковій діяльності. До того ж навіть закріплені у законодавстві права наштовхуться на неправомірні дії Уряду та ВРУ, коли тимчасово призупиняється дія частини положень законодавства щодо соціального захисту військовослужбовців. Випускник ВВНЗ потребує закріплення за ним окремого правового статусу, який би передбачав сукупність особливих прав, які виникають у зв’язку із здобуттям військовослужбовцем певного освітнього рівня.

ВИСНОВКИ

Сьогодні у військовому відом-стві ведеться наполеглива робота щодо вирішення нагальних соціа-льних проблем. В умовах знижен-ня темпів житлового будівництва визначаються шляхи реалізації програми забезпечення постій-ним або службовим житлом війсь-ковослужбовців усіх категорій, у тому числі осіб, звільнених