Аналіз соціальних проблем та шляхів їх вирішення свідчить, що основними причинами існуючих негараздів є недосконалість законодавчої та нормативно-правової бази, а також недофінансування соціальних програм Української армії. Реалії сьогодення дають усі підстави стверджувати, що соціальна політика у Збройних Силах повинна бути чітко зорієнтованою складовою загальної програми соціально-економічного розвитку держави. У зв’язку з цим доцільно мати єдиний програмний документ на довгострокову перспективу, узгоджений за ресурсами, виконавцями і термінами.

Безумовно, створюючи сучасну систему соціального захисту, необхідно враховувати, що вона повинна бути гнучкою та позбутись пресловутої зрівнялівки. Вона, насамперед, має враховувати особисті заслуги перед державою і, безумовно, передбачати адресну допомогу тим, хто її потребує.

Нині в України є можливість, опираючись на національний та зарубіжний досвід, втілити в життя соціальні нормативи, стандарти та гарантії військовослужбовцям, ветеранам військової служби, членам їхніх сімей шляхом реалізації основних Законів України, що певним чином торкаються питань соціального захисту осіб-військовослужбовців. На порядку денному знаходиться розробка Військово-соціального кодексу та Програми вдосконалення соціаль-них гарантій військовослужбовців.

Проведене дослідження дозволило вирішити наукове завдання, яке полягає в дослідженні становлення та розвитку системи соціального захисту військовослужбовців Збройних Сил України, виявленні тенденцій забезпечення ефективності правотворчої діяльності у військовій соціальній сфері.

Результатом цієї магістерської роботи є надання пропозицій по поліпшенню законодавчої бази в сфері соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України, та рекомендацій із здійснення державної політики в сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей. Результати дослідження дають змогу сформулювати практичні рекомендації.

Вирішення соціальних проблемних питань для підняття престижу військової служби пропонується першочергово здійснити за рахунок:

збільшення грошового забезпечення військовослужбовців;

поновлення усіх гарантів держави щодо соціального та правового захисту військовослужбовців та членів їх сімей;

забезпечення належного фінансування всіх програм Збройних Сил України;

збільшення компенсації за піднайом житла з урахуванням регіону дислокації військової частини та середніх цін в регіоні за піднайом житла;

створення фонду службового житла в місцях дислокації військових частин.

при прийнятті закону України про Державний бюджет на відповідний рік необхідно або рахуватись із конституційною гарантією соціального захисту працівників правоохоронних органів, військовослужбовців та членів їх сімей і вимогами законодавства про надання їм пільг, гарантій і компенсацій як з об’єктивною реальністю, або скасувати зазначені пільги, гарантії і компенсації з відповідною компенсацією втрат від їх скасування у вигляді підвищення грошового забезпечення цієї категорії.

На підставі зробленого моніторингу вважаємо, що в державі має бути створено комплексний механізм забезпечення прав і свобод військовослужбовців Збройних Сил України, інших військових формувань та організації демократичного цивільного контролю над Воєнною організацією. З цією метою необхідно:

всю нормативно-правову базу, передусім закони, що регулюють суспільні відносини військовослужбовців та членів їхніх сімей, привести у відповідність до Конституції України та міжнародних правових актів, ратифікованих Україною;

розробити та прийняти закон про працевлаштування громадян, звільнених із лав Збройних Сил у зв’язку зі скороченням, що дасть змогу гарантувати державою право на працю зазначеній категорії громадян. Розробити та прийняти закон про військову службу за контрактом;

внести зміни до законодавства про посилення відповідальності державних органів виконавчої влади, місцевого самоврядування, військового управління та їхніх посадових осіб за порушення прав військовослужбовців та членів їхніх сімей, у тому числі за невжиття заходів щодо забезпечення зазначених прав;

запровадити інститут конституційної скарги, коли будь-яка особа у встановленому законом порядку може особисто звернутись до Конституційного Суду України щодо розгляду питання конституційності законів і нормативно-правових актів, зазначених у п. 1 ст. 13 Закону України “Про Конституційний Суд України”.

у військових частинах, підрозділах військових формувань розмістити інформацію та адреси і телефони військової прокуратури, місцевого суду та Військової служби правопорядку, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини;

Надані пропозиції по удосконаленню законодавчої бази у вигляді проекту Закону “Про соціальний захист випускників вищих військових навчальних закладів та членів їх сімей” можна взяти як за основу майбутнього законопроекту, так і за основу доповнень до Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей”. Також в роботі запропоновані основні напрями посилення соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей до 2011 року, що в свою чергу окреслює вектори державної політики в сфері соціально – правового захисту військовослужбовців та членів їх сімей.

Формування високого пози-тивного іміджу Збройних Сил України можливе за умови ство-рення війська європейського зраз-ка, оснащеного новітніми зброєю і військовою технікою, з високим рівнем професійної підготовки та державницької свідомості особо-вого складу, а також відповідними соціальними гарантіями.

Ефективна соціальна політика держави щодо Збройних Сил є од-нією з основних умов їхнього по-дальшого розвитку. Від неї зале-жать і бойова готовність військ, і престижність військової служби. Саме вона формує привабливі для військовослужбовців та членів їх-ніх сімей державні соціальні гара-нтії у сферах житлово-комуналь-ного, транспортного обслугову-вання, грошового забезпечення, у галузях охорони здоров'я, культу-ри та фізичної культури і спорту.

Забезпечення соціальних гарантій є невід’ємною складовою професіоналізації армії, оскільки саме вони переважною мірою визначають конкурентоспроможність професійної військової служби на ринку праці.

Отже, здійснення заходів щодо удосконалення соціальної політики у Збройних