Соціальний захист – це система гарантованих Конституцією України економічних, соціальних та правових заходів щодо забезпечення громадянам, які потрапили у складні життєві обставини, умов для подолання цих обставин та можливості рівної участі в житті суспільства. Соціальний захист надається через системи обов’язкового соціального страхування та додаткової соціальної допомоги [25, с.2].

Соціальний захист розуміється як поняття, яке включає матеріальне забезпечення особи у певних випадках втрати доходів і неможливості набути їх власними зусиллями. З огляду на цей перелік таких обставин можна, по-перше, констатувати, що для забезпечення встановлено традиційний каталог соціальних ризиків, які передбачені міжнародно-правовими актами. По-друге, перелік не є вичерпним, тобто законодавством можуть бути передбачені й інші обставини як підстава для соціального захисту. Свідченням застосування цього є численне соціально-захисне законодавство, яке передбачає соціальний захист для малозабезпечених сімей, сімей з дітьми, окремо дітей, безробітних осіб з обмеженими фізичними можливостями тощо. По-третє, стосується переліку видів соціального забезпечення. У частині третій ст. 46 Конституції України йдеться про "пенсії та інші види соціальних виплат та допомог", таким чином, не обмежується перелік видів соціального забезпечення, це можуть бути будь-які виплати соціального характеру — пенсії, грошові допомоги, компенсації, матеріальні допомоги, а також соціальні послуги.

Пільги військовослужбовцями – це особливі права, переваги (привілеї), що надаються на підставі чинного законодавства громадянам України, які відбувають військову службу, з метою соціального захисту, компенсації певних обмежень їхніх прав та свобод, пов’язаних із перебуванням на військовій службі, та стимулювання зацікавленості у її проходженні.

Зміст та обсяг існуючих пільг військовослужбовцям залежать від виду військової служби, складу військовослужбовців, їхніх військових звань, посад і кваліфікації, тривалості та умов служби.

Переваги (привілеї) можна визначити як передбачене законодавством виключне, особливе право окремої групи осіб із конкретної категорії громадян (військовослужбовців) на звільнення від дотримання чи виконання загальних вимог, правил, обов’язків.

Гарантіями є передбачені законодавством умови, засоби та заходи, спрямовані на забезпечення й охорону прав та інтересів військовослужбовців і членів їхніх сімей у галузі трудових земельних, житлових та інших відносин (наприклад, працевлаштування у першочерговому порядку дружин військовослужбовців строкової служби в разі їх звільнення при скороченні чисельності чи штату працівників, при ліквідації, реорганізації або перепрофілюванні підприємств, установ, організацій).

Компенсації являють собою передбачене законодавством фінансове або майнове відшкодування військовослужбовцю та членам його сім’ї збитків або втрат у зв’язку з виконанням службових обов’язків внаслідок техногенних або природних катастроф та інше [25, с.3].

Отже, пільги, переваги, гарантії та компенсації є правовими засобами держави, що забезпечують реалізацію особою своїх прав, передбачених конституцією та іншими законами України.

Суб’єкти соціального захисту – це особи, до яких застосовуються заходи соціальної політики держави. До кола осіб, на яких поширюються дії певних пільг, належать, крім самого військовослужбовця, ще й члени сім’ї, які перебувають на його утримання, батьки та члени сімей військовослужбовців, які загинули, померли, пропали безвісти або стали інвалідами при проходженні військової служби.

Членом сім’ї військовослужбовця вважається особа, яка перебуває із суб’єктом права на пільги у правовідносинах, що визначаються кровними (родинними) зв’язками або шлюбними відносинами, постійним проживанням із військовослужбовцем і веденням спільного господарства. Такі ознаки (вимоги) застосовуються диференційовано при конкретному визначенні членів сім’ї, які мають право на зазначені пільги.

Законодавча база соціального та правового захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей – це сукупність юридичних норм, що регулюють відносини в зазначеній галузі державної політики. Питання соціального захисту військовослужбовців регламентуються Конституцією України, відповідними законами та іншими нормативно-правовими актами, виданими на їх розвиток.

Можемо відокремити дві групи законів та інших нормативно-правових актів, які регламентують проблеми соціального захисту:

Загальні закони, що визначають державну політику та регулюють відносини у сфері соціального захисту.

Спеціальні законодавчі та підзаконні акти, які регламентують соціальний захист конкретного соціального прошарку – військовослужбовців і членів їхніх сімей або розв’язання конкретних соціальних проблем [25, с.3].

Особливе місце у законодавчій діяльності займає реалізація вимог Конституції України про соціальний захист військовослужбовців Збройних Сил України та інших військових формувань, членів їхніх сімей, що є найважливішим обов’язком держави.

Закон України „Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов’язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Дія Закону поширюється як на військовослужбовців, що проходять службу на території України, так і на військовослужбовців — громадян України, які виконують військовий обов’язок за межами України, а також на членів сімей військовослужбовців, які загинули чи померли, пропали безвісти або стали інвалідами при проходженні військової служби.

Держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідають умовам військової служби.

Підвищенню престижу військової служби і служби у правоохоронних органах, зміцненню засад державної політики щодо соціального захисту громадян, звільнених з військової служби і служби в органах внутрішніх справ, членів їхніх сімей сприяло прийняття Закону України “Про статус ветеранів військової служби і ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист” [12].

Основними завданнями соціальної політики держави у сфері соціального захисту ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і ветеранів державної пожежної охорони Закон визначає гарантування рівних з іншими громадянами можливостей у різних сферах життєдіяльності (економічній, соціальній, політичній) щодо задоволення різноманітних життєвих потреб;