Проблеми, пов’язані із соціальним захистом військовослужбовців і членів їхніх сімей, особливо загострилися на новому етапі реформування Збройних Сил України, насамперед, у зв’язку з істотним скороченням їх чисельності. Цим було обумовлене прийняття Верховною Радою України 15 червня 2004 року Закону “Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються зі служби у зв’язку з реформуванням Збройних Сил України, і членів їхніх сімей” [18]. Цим Законом встановлюються правові основи забезпечення соціального захисту військовослужбовців, які звільнятимуться у зв’язку зі скороченням чисельності Збройних Сил України в ході їх реформування, та членів їхніх сімей. Зокрема:

особам, звільненим з військової служби, які не мають права на пенсію, на період працевлаштування, але не більше одного року, виплачується щомісячна допомога у розмірі посадового окладу або здійснюється виплата допомоги по безробіттю

надається право на користування закладами охорони здоров’я Міністерства оборони України

надається право на поліпшення житлових умов

надається право на одержання кредитів на індивідуальне будівництво чи придбання житла

надається право на безоплатну соціальну і професійну адаптацію.

РОЗДІЛ 2

СОЦІАЛЬНА ПОЛІТИКА ДЕРЖАВИ В ЗБРОЙНИХ СИЛАХ УКРАЇНИ

2.1 Поняття та пріоритети соціальної політики в Збройни силах України

Україна згідно ст. 1 Конституції є соціальною державою. Соціальна держава - це тип організації державного і громадського життя, заснованого па пріоритеті соціальних цінностей, насамперед, права людини на «гідне життя». Концептуальне ядро теорії соціальної держави утворює положення про зростаючу відповідальність держави за добробут, розвиток і безпеку її громадян. Практичну реалізацію цих положень здійснює потужна соціальна політика. Як принцип піклування про найменш забезпечені верстви населення (доброчинство, філантропія), соціальна політика охоплює у диференційованому вигляді все суспільство, орієнтується на соціальні потреби в широкому розумінні цього поняття. Звідси соціальна політика - діяльність держави зі збалансованого розвитку суспільства, забезпечення стабільності державного управління й соціального захисту населення. Звичайно, є різні напрями соціальної політики, які визначаються наявністю в суспільстві різних соціальних класів, груп, верств населення та потребою врахування їх інтересів [2].

Одним із головнихнапрямів соціальної політики Української держави. [27] Соціальний захист інтересів військовослужбовців, ветеранів військової служби, членів їхніх сімей.

Соціальна політика держави у Збройних Силах України - це діяльність органів державної влади щодо розвитку та управління соціальною складовою Збройних Сил України. Соціальна політика у Збройних Силах України є частиною соціальної політики держави і будується відповідно до чинного законодавства України, визначених державою принципів, стандартів та нормативів.

Засадовими щодо покращання життя громадян України, зокрема військовослужбовців, стали Укази Президента України від 24.05.2000 р. «Основні напрями соціальної політики на період до 2004 року», від 21.02.2002 р. «Про додаткові заходи щодо посилення турботи про захисників Вітчизни, їх правового і соціального захисту, поліпшення військово-патріотичного виховання молоді», від 23.02.2002 р. «Про посилення соціального захисту військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ» [2], від 12.01.2004р. ”Про Концепцію гуманітарного і соціального розвитку у Збройних Силах України” та Постанова КМУ від 12 березня 2003 р. № 322 „Про затвердження Основних напрямів посилення соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей на період до 2010 року”.

З метою виконання конституційних вимог щодо соціального захисту військовослужбовців, ветеранів військової служби та членів їхніх сімей Президентом була схвалена Концепція гуманітарного і соціального розвитку у Збройних Силах України.В ній окреслені пріоритети, основні принципи, напрями соціальної політики в Збройних Силах України та механізми їх реалізації [46].

Пріоритетами соціальної політики у Збройних Силах України визначені:

створення умов для забезпечення достатнього життєвого рівня військовослужбовців, працівників Збройних Сил України та членів їхніх сімей;

сприяння зростанню престижу військової служби, привабливості та конкурентноздатності військової професії в контексті запланованого переходу до професійної армії;

прогнозування, попередження, зниження інтенсивності соціальних конфліктів у військовій сфері;

участь у проведенні пенсійної реформи;

надання адресної допомоги малозабезпеченим сім'ям;

всебічний розвиток освіти, культури, поліпшення охорони здоров'я вищезазначених категорій громадян України.

Метою соціальної політики у Збройних Силах України є забезпечення соціальних потреб та інтересів військовослужбовців (в тому числі військовослужбовців запасу та у відставці), членів їхніх сімей, працівників Збройних Сил України, створення належних умов їхнього життя та стимулювання якісного виконання ними функціональних обов'язків[2].

В Концепції гуманітарного і соціального розвитку у Збройних Силах України визначені основні її принципи та напрями. Засобом реалізації соціальної політики у Збройних Силах України є військово-соціальна робота, яка через діяльність органів військового управління спрямована на падання соціальних послуг та допомог військовослужбовцям, працівникам Збройних Сил України та членам їхніх сімей па підвищення рівня їх соціальної захищеності.

Основні принципи соціальної політики в Збройних Силах:

верховенство права, законність і гуманність, повага до людини, її конституційних прав і свобод;

забезпечення соціального і правового захисту громадян, які перебувають на службі у Збройних Силах, а також членів їхніх сімей;

гласність, відкритість демократичного цивільного контролю;

наукові підходи до планування, здійснення та оцінки результатів діяльності органів військового управління щодо гуманітарного і соціального розвитку;

взаємодія органів військового управління на основі чіткого розмежування повноважень, відповідальності у питаннях реалізації гуманітарної і соціальної політики держави у Збройних Силах[46].

Напрями соціальної політики безпосередньо в Збройних Силах знайшли своє відображення в Концепції гуманітарного і соціального розвитку у Збройних Силах України. Основними із них є:

реалізація конституційних прав і свобод військовослужбовців;

підвищення престижу військової служби в суспільстві;

поглиблення процесу гармонізації службових відносин