Отже, іміджмейкери опозиційного кандидата розробили яскравий і цікавий образ Ющенка як людини, що викликав прихильність далеких від політики людей, а команда Януковича акцентувала увагу виборців перед усім на професійні якості кандидата. У гонці озброєнь, а саме псуванні іміджу конкурента, перевагу отримала команда Віктора Андрійовича, вказавши на очевидні недоліки Януковича. Штаб Віктора Федоровича не зміг виправдати свого кандидата, а також знайти аргументи проти Ющенка, які б могли переконати загал у недоцільності голосування за опозиційного кандидата[16, с.144] .

Скандали. За кількістю гучних скандалів президентські вибори 2004 в Україні є безперечним лідером. Отруєння Віктора Ющенка, замах на життя Віктора Януковича, бійка біля Центральної виборчої комісії за участю Ющенка, Червоненка та ін. за тиждень до 1 туру виборів, ажіотаж навколо громадянства дружини Ющенка. Більшість з цих скандалів розглядалися штабом опозиційного кандидата як результат провокацій діючого на той час прем’єр-міністра. Таким чином скандали впливали негативно перш за все на імідж Януковича.

Імідж та стиль кампанії. Технології брендінгу. Обидва штаби розробили потужні бренди, яскраві концепції стилістики передвиборчих кампаній:

Віктор Ющенко – тепла кольорова гамма (помаранчевий, червоний, жовтий кольори), що символізує радикальні зміни у суспільстві, невелика кількість фраз-ідентифікаторів, гасел, що швидко запам’ятовуються („Вірю, знаю, можемо”, „Так! Ющенко”), відповідний музичний супровід. Перемога Віктора Ющенка на виборах 2004 року була пов’язана перш за все із так званою Помаранчевою Революцією, яка стала логічним продовженням передвиборчої кампанії. Під час проведення акцій масової непокори на Майдані Незалежності використовувалася техніка музичних символів (певні прості музичні фрази), які гуртували народні маси („Разом нас багато” та ін.), скандування головних гасел кампанії та прізвища кандидата від опозиції, а також висміювання конкурента[58, с.35] .

Віктор Янукович – холодна кольорова гамма (блакитний, бузковий, білий), що символізує поміркованість, розсудливість і чистоту, невелика кількість фраз-ідентифікаторів („Тому що”, „Вибір 2004”), велика кількість гасел, відсутність музичних символів.

Отже, концепція виборчої кампанії Віктора Ющенка була виваженішою. Команда Віктора Януковича не створила такого бренду, який міг би згуртовувати навколо себе тисячну аудиторію простими і зрозумілими гаслами, музичними фразами, візуальною атрибутикою.

2) Технології проведення масових акцій. Найдорожча і найскладніша з точки зору реалізації передвиборча технологія максимально використовувалася у ході виборчого процесу 2004 року на Україні.

Команди обох кандидатів окрім безпосередніх візитів політиків до населених пунктів країни організували додаткові промо-тури музичних виконавців.

На підтримку Віктора Ющенка згуртувалися переважно українські рок-музиканти Олег Скрипка і "ВВ", "Плач Єремії", "Океан Ельзи", "Мандри", представники так званих неформатних музичних стилів - "Танок на майдані Конго", Росава, Тартак, а також виконавці інших стилів (Тарас Петриненко, Ніна Матвієнко, Іван Гаврилюк, Оксана Білозір, Олександр Пономарьов, Марія Бурмака). Усі артисти без виключення співали українською. Безперечно, кампанія опозиційного кандидата могла б і не бути настільки успішною, якби не участь у турі двох груп, що можуть зібрати повний стадіон у будь-якому місті України – Океану Ельзи та ВВ, оскільки звичайні зустрічі кандидата із народом ніколи не користувалися популярністю серед населення України. Віктор Ющенко приймав участь у всіх масових акціях в рамках туру „Пісні свободи”. Сценарій шоу було побудовано таким чином, щоб кульмінація концертної програми виконавця припадала на відповідне інформаційне кодування. Таких кульмінацій за час концерту могло бути 3-4 і більше.

Кожна масова акція на підтримку В. Ющенка передбачала конвергенцію усіх засобів впливу на свідомість та підсвідомість глядача: зі сцени постійно лунали гасла, неодноразово повторювалося прізвище кандидата, на декораціях було зображено кандидата, його ім’я, а також фрази-ідентифікатори, публіці роздавали помаранчеві кульки, парасольки, канцтовари і сувеніри із символікою кампанії[78] .

Акція масової непокори на Майдані Незалежності (після оголошення результатів третього туру) – прототип концерту „Пісні свободи”, що було організовано у кращих традиціях передвиборчого шоу. Єдиними відмінними рисами акції стали прямі включення на ТБ, висока зацікавленість відвідувачів, широкий часовий діапазон проведення (що у свою чергу змінює „формат” зустрічі), залучення рекордної кількості музичних виконавців, політичних та інших діячів України. Можливо саме тому, Помаранчева Революція мала значний успіх.

Концертні тури у підтримку Віктора Януковича були організовані також на високому рівні. До агітації на користь даного кандидата було залучено набагато більше зірок естради, не лише українських, але і російських та білоруських. Українські виконавці (Алібі, Альона Вінницька, Наталя Могилевська, Ірина Білик, Ані Лорак, Каріна Плай, "Грін Грей", "Скрябін", Таїсія Повалій, Валентина Степова, Ян Табачник, Ірина Шинкарук, „Друга ріка”, Андрій Князь), а також улюблена група російського президента В. Путіна „Любе”, відвідали усі обласні центри на тер.України в рамках туру „Молодь – Проти! Молодь – за!”, російські виконавці (Йосип Кобзон, Філіп Кіркоров, Клара Новікова, Надія Бабкіна, Наташа Корольова, Лоліта, Олександр Морозов, Олександр Малінін, ”Отпетые мошенники”, Ірина Салтикова, „Балаган Лімітед”, Валерій Меладзе, Діма Білан тощо) гастролювали іншим маршрутом і співали переважно у невеликих містах в рамках туру „Ми діти твої, Україно!”. Серія окремих концертів „З любов’ю до України” у вибраних містах зібрала як російських, так і українських виконавців[27, с.256] .

Серед досягнень команди Януковича – введення інтерактивних технологій під час концертних виступів (організація телемостів, миттєва трансляція інтерв’ю на великих екранах, проведення конкурсів).

Головною помилкою організаторів турів на підтримку В. Януковича стала неправильна вікова політика, тобто відсутність чіткої цільової аудиторії туру „Ми діти твої, Україно!”. Концерти проводилися за принципом: чим більше співаків, тим краще. Контингент артистів, що приймали участь у кампанії „Молодь – Проти! Молодь – за!”, також часто-густо не