Стінг, Джо Кокер, Кріс де Бург, групи Cranberries, The Cure та ін.
Суттєвою перевагою команди Віктора Ющенка стало розгортання активної інформаційної кампанії про видатних людей, що підтримували Помаранчеву Революцію. Ситуація висвітлювалася там, що жоден глядач не сумнівався у щирості висловлювань і поглядів видатних особистостей, що вирішили підтримати Віктора Ющенка. Що стосується підтримки Януковича вітчизняними спортсменами і зірками шоу-бізнесу, штаб опозиційного кандидата називав її купленою. У суспільстві активно обговорювалося, скільки могло коштувати штабу провладного кандидата залучення такої великої кількості видатних особистостей. З’явилися поняття „запроданці”, що суттєво підірвало рейтинг Віктора Януковича[63] .
5) Технології віртуального простору. Інтернет. Найактивніше Інтернет в Україні використовує молодь, тому цільовою аудиторією головної Інтернет-кампанії, що була проведена на 2 і 3 етапі виборчого процесу, стала саме молодь. Інтерактивні ігри, такі як «Хамське яєчко» , мультфільми, антирекламні ролики, серіали, мережа розважальних сайтів, – уся ця медіа-продукція була спрямована проти діючого на той час прем’єр-міністра України Віктора Януковича. Швидкість поширення цієї всієї інформації залежала лише від одного- від швидкості вашого з’єднання з інтернетом, який на той момент вже був осередком інформаційної боротьби.
Цікавою новою технологією , що застосовувалася на цих виборах стала інтернет sms – розсилка невеликих повідомлень з закликом голосувати за певного кандидата або невеликі вирази з наклепом на одного з кандидатів[67] .
Ще одним досить нестандартним способом збору голосів в кампанії-2004 стали листи на Інтернет поштові скриньки. Їх ізюминкою було не саме їх існування, а текст, а якому пропонувалося взяти участь у вікторині, попередньо проголосувавши за певного кандидата, сфотографувати свій бюлетень і вислати за вказаною адресою. В Інтернет середовищі такі розсилання кваліфікуються як spam- небажані листи, переважно рекламного характеру, що генеруються спеціальними програмами, але в даному випадку ефект був достатньо великий, що було видно з великої кількості людей , які виявили бажання взяти участь у «вікторині»
Інтернет одночасно став місцем розмноження дезінформації і відвертих наклепів, а також єдиного місця , з якого можна було почерпнути правдиву інформацію, про події до прикладу на Майдані чи по Україні загалом. Перебіг виборчої кампанії по виборах Президента України 2004 року та її результати дозволяють стверджувати про розвиток етапу демократизації політичної системи України. [2, с.168]По-дальші перетворення будуть визначатися впли-вом таких чинників, як:
діяльність органів влади різних рівнів;
розвиток соціально-економічної ситуації в країні;
вплив міжнародних фінансових і політичних інституцій та урядів країн Заходу, політика Росії щодо України;
рівень соціальної, передусім політичної, ак-тивності громадян[49, с.11] .
Як бачимо на виборах президента 2004 року було застосовано не просто ряд інформаційних технологій, а цілий арсенал, що включав в себе використання всіх ЗМІ та новітніх, досі ще не апробованих на українському електоральному ґрунті засобів впливу на свідомість виборця, що багато в чому мало відношення до такого явища як Помаранчева революція і « народження нової української нації».
2.2 Особливості застосування інформаційних технологій на виборах до Верховної Ради у 2006 році.
Звичайно вибори 2004 можна вважати кульмінацією застосування інформаційних технологій, але аж ніяк не остаточним витком їх розвитку. Подальші виборчі кампанії, зокрема у виборах 2006 показали себе дещо з іншого кута, де ставки робилися не на «грубе» донесення до електорату тих чи інакших ідей, а на «обгортання» інформації в певний кокон , що давало можливість відточувати політтехнологам вже набуті технологічні навики, а також більш витончено і ефективно впливати на свідомість українців. Загалом найбільш застосовуваною інформаційною виборчою технологією варто вважати тотальне застосування ЗМІ , що в кінці-кінців у вік інформатизації породило відчуття «інформаційного голоду», коли виборець серед маси інформації про кандидата чи партію не мав змоги відшукати правдиву, чим ставав яскравим прикладом впливу на себе інформаційних виборчих технологій.
Підсумки парламентських виборів-2006 дали уявлення про найбільш ефективні комунікаційні технології, що використовувалися під час підготовки політичних PR-текстів для рекламних роликів, листівок, слоганів, публічних виступів.
Підсумки парламентських виборів-2006 дали уявлення про найбільш ефективні комунікаційні технології, що використовувалися під час підготовки політичних PR-текстів для рекламних роликів, листівок, слоганів, публічних виступів. Аналіз показує, що при підготовці партіями та блоками текстового супроводження передвиборчої кампанії домінували агресивний та енергійний типи текстів зі стратегіями залякування, самовихваляння та лестощів. Класичний приклад агресивного типу текстів продемонстрували в своїх передвиборчих кампаніях лідери парламентських перегонів - Партія регіонів та Блок Юлії Тимошенко[17, с.80] .
Агресивний тип тексту
Основу "агресивного" типу тексту становлять негативні емоційні стани: ненависть, тривога, неспокій. В цілому, ця текстова категорія змушує людину відчувати себе приниженою, обманутою, але не безпомічною. Тексти агресивного типу закликають до рішучих дій, помсти. Із стилістичних прийомів можна відзначити наявність великої кількості епітетів з негативним забарвленням. На початку – лексика, що описує стан страху, безнадії, тривоги, а наприкінці – текст набуває життєрадісного характеру.
Партія регіонів. Варто лише згадати рекламні ролики на телебаченні, де результати "стихійного лиха" у вигляді дій існуючої влади під кінець змінювалися обіцянками виправити ситуацію. Партія регіонів значну увагу приділяла залякуванню електорату майбутнім економічним крахом у разі, якщо переможе хтось, крім них. Вона активно пропонувала голосувати саме за себе. Тексти партії були спрямовані на те, щоб мобілізувати виборців Віктора Януковича річної давнини та викликати почуття того, що настав час повернути собі втрачену минулорічну перемогу. Партія ефективно комбінувала стратегію залякування зі стратегією самовихваляння, що чітко сприяло поділу емоцій електорату: негативні асоціювалися з діючою владою, а позитивні – із собою. Стратегія залякування полягає