При побудові передвиборчих текстів використовувалися природні докази чи доводи до очевидного (логічні), тобто вказувалися негативні наслідки дій влади: "Обещания, данные на Майдане, не выполнены. Цены на продукты питания и услуги катастрофически растут ежедневно. Оранжевая власть распалась сама и приводит к развалу все, за что берется. Политика власти – сплошные ошибки и просчеты"[71].Крім того, використовувалися доводи до етосу (емоційні), тобто звернення до уявлень, характерних для певної релігійної, етнічної, соціальної чи будь-якої іншої групи, які виражалися у виступах проти НАТО, за російську мову як другу державну та за ЄЕП без особливого роз’яснення переваг такої позиції, спираючись на стереотипи та упередження своєї частини електорату. Природні докази апелюють до очевидного. Доводи до пафосу розподіляються на погрози у випадку перемоги політичного супротивника та обіцянки у випадку власної перемоги. Доводи до етосу спираються на спільні для соціальної групи, людей однієї віри чи іншого стійкого об’єднання на основі єдиного світогляду .Партія регіонів чітко та зрозуміло донесла до виборців всі свої "за" та "проти", чим і притягнула до себе абсолютну більшість "антипомаранчевого" електорату.

Блок Юлії Тимошенко. Найрізноманітнішою та найефективнішою стала передвиборча кампанія БЮТу. Вона так само, як колеги з Регіонів, використовувала агресивний тип тексту та у своїх публічних виступах змушувала помаранчевий електорат відчувати себе скривдженим та обманутим деякими представниками нової влади. При цьому додавалося: "Справедливість є, за неї варто боротися ". Звісно, справедливість уособлювала сама Тимошенко. Крім стратегії самовихваляння, Юлія Володимирівна використовувала також елементи стратегії лестощів. Стратегія лестощів формується за допомогою словесних інструментів, що дозволяють асоціювати виборця з певною партією, наприклад, за допомогою зворотів на кшталт "ми з вами, як всі розумні люди…", або "справжній українець проголосує за патріотів"особливо це відчувалося під час публічних виступів лідерки БЮТу, коли вона використовувала звороти на кшталт "ми з вами вибороли", "тоді ми перемогли", "наші люди – наймудріші" тощо. Найчастіше використовувалися доводи до пафосу, що дослівно перекладається з грецької як "доводи до пристрастей". Це відобразилося у поєднанні обіцянок створити чесну владу та погроз щодо реваншу біло-синіх. Крім того, Тимошенко вживала доводи до етосу, які полягали в позиціонуванні себе як борця з президентським оточенням. Родзинкою піару Юлії Володимирівні стало створення в частині помаранчевого електорату образу "внутрішнього ворога-корупціонера" та вдалу його експлуатацію. Доводом до етосу стало також постійне підведення електорату до питання "Він чи Вона?" стосовно прем’єрської посади. Йшлося про боротьбу за голоси тих, хто безапеляційно не сприймає Януковича як лідера на рівні підсвідомості. Характерною відмінністю БЮТ від Партії регіонів стало переважання публічних виступів Тимошенко над телерекламою та друкованою продукцією[52, с.102] .

Переможці. Неочікувано низький відсоток набрали ті політичні сили, які в своїй риториці зробили ставку не на продовження протистояння, а на заспокоєння власного електорату своїми здобутками.

"Наша Україна". Ця політична сила відрізнялася серед лідерів перегонів найбільш невиразною передвиборчою кампанією, незважаючи на те, що в її основу було покладено енергійний тип тексту. Енергійний тип тексту – класично містить в собі ідею неповторності Вітчизни, унікальності кожного громадянина та закликає до добра, справедливості, чесності. Такий текст вселяє в людину надію, оптимізм, закликає працювати та жити активним життям. В цих текстах зустрічається велика кількість порівнянь та протиставлень. Поряд з енергійним типом тексту НУ використовувала стратегію самовихваляння та лестощів: "Ти знаєш, в якій країні хочеш жити! Ми знаємо, як її будувати!" або "Ти – нащадок рівноапостольних княгині Ольги, Володимира Великого, Ярослава Мудрого". Водночас в сучасних умовах, коли український електорат знаходився у крайніх станах і не задовольнявся заспокійливими словами, наведені комунікаційні технології виявилися малоефективними. Поодиноке "Бандити знову рвуться до влади!" не стало основою PR-кампанії, а відтак не стало дієвим.

Щодо слогану "Не зрадь Майдан!", він виявився навіть шкідливим на фоні того, що значна частина помаранчевого електорату сприйняла як зрадників Майдану саме деяких представників "Нашої України". Цей слоган також не дав відповіді на запитання, чи буде зрадою Майдану, наприклад, голосування за БЮТ, а відтак він агітував одразу за всі помаранчеві сили. У своїх текстах "Наша Україна" використовувала природні докази, тобто констатувала власні здобутки. Подібний прийом є одним з найефективніших при підготовці політичного тексту, проте ці докази в політичній риториці блоку були розмитими, нечітко сформульованими та досить невпевненими. Таким чином, блок "Наша Україна", який намагався випромінювати заспокійливий оптимізм, апелюючи до національної свідомості, історичної пам’яті та мляво розхвалюючи власні здобутки, програв своєму більш агресивному помаранчевому конкуренту. Адже ненависть емоційно гостріша за любов, страх сильніший за задоволення. Саме ці пропагандистські аксіоми добре засвоїла Юлія Тимошенко на відміну від НУ.

Соціалісти. З точки зору риторики, Соцпартія мало відрізнялася від "Нашої України". Вона використовувала такий самий енергійний тип тексту, застосовуючи стратегію самовихваляння. Найкращим прикладом енергійного тексту від СПУ став слоган "Збудуємо Європу в Україні!". Яскравий слоган тим не менше не потрапив у ціль, оскільки, на підсвідоме переконання електорату, в суспільстві існують більш нагальні проблеми – перемогти політичних супротивників, підняти зарплати і пенсії, зупинити інфляцію і вже потім щось будувати на перспективу. Те ж саме стосується недоречності гасла "Голосуй за майбутнє, голосуй за соціалістів!".Як доводи Соцпартія використовувала посилання на авторитети – "Соцпартію прийняли до