У нас: 141825 рефератів
Щойно додані Реферати Тор 100
Скористайтеся пошуком, наприклад Реферат        Грубий пошук Точний пошук
Вхід в абонемент


підрив репутації Романа Зварича внаслідок „дипломного” скандалу. Міністр юстиції став мішенню атаки невипадково. Адже громадськість була заздалегідь підготовлена медіа до того, що даний політик є нещирим. На кілька місяців раніше міністр потрапив у скандал з реекспортом нафти компанією своєї дружини. Зварич першим з високо посадовців став жертвою інформаційної війни одразу після Помаранчевої революції, коли вимоги суспільства до моральної чистоплотності політиків були високими як ніколи. Із зіпсованою репутацією він став легкою здобиччю медіа, і нікого вже не цікавило, чи має він врешті диплом американського університету. Підготовлена публіка охоче вірила ЗМІ і не слухала жодних виправдовувань міністра. Джерело атаки на нього так і залишилося достеменно невідомим[62] .

2.4 Особливості використання Інтернету у виборчій кампанії

Світова політична практика свідчить, що Інтернет стає дедалі популярнішим інструментом у виборчих кампаніях. Саме Інтернет, точніше персональний сайт, дав змогу од-ному з основних кандидатів на пост президента США Дж. Керрі встановити рекорд: зібрати більш як 100 млн. до ларів пожертвувань, тоді як його супернику - Дж. Бушу -лише 55 млн. [9]. Останні президентські вибори у Франції також продемонстрували зростання важливості інтернет -технологій у виборчій кампанії. Головні претенденти на цю посаду вдалися до двох різних підходів у їх використанні. Переможець - Н. Саркозі - зробив ставку на широке ви-користання на персональному сайті відеоматеріалів. (Американський політтехнолог від Республіканської партії М. Мерфі визнав, що «сайт Саркозі був багато в чому «просунутіший», ніж більшість типових американських політичних сайтів» [11]. А його суперниця - С. Руаяль -скористалася Інтернетом як соціальною мережею, повністю використовуючи потенціал блогів (інтернет-щоденників) і форумів, заінтригувавши мереживну спільноту ресурсом Segoland (segoland.canaiblog.com), на якому не-нав'язлива реклама кандидата-соціаліста поєднувалася з жартами на її адресу.

Водночас в Австралії вперше в політичній історії Інтернет може визначити результат парламентських ви-борів. Один із основних претендентів - К. Радд - також побудував виборчу кампанію на використанні в Інтернеті соціальних мереж шляхом створення персональних сторінок із можливістю додавати інших користувачів у службах і . Зокрема, на йому вдалося переконати близько 5 тис. користувачів стати його «друзями»: регулярно перегляда-ти його сторінку. А на порталі кількість ос-танніх перевищила 21 тисячу [76]. Отже, його команді вда-лося скоротити дистанцію між політиком і виборцем.

Щодо українських реалій, то ще 2005 року С. Гавриш заявив: В. Ющенко став Президентом саме завдяки Інтернету. «...майже 100% журналістів, які працюють в інтернет-виданнях були саме на його боці. Саме ця інтелектуальна еліта сформувала відповідну позицію в суспільстві» [79].

До переваг інтернет-технологій слід віднести такі:

легкість і швидкість публікації інформації; доступ до цільової аудиторії шляхом автоматичного встановлення географічного місцерозташування користу-вача (а відповідно, гіпотетичного матеріального стану, ра-сової і релігійної приналежності) через IP-адресу й показ «відповідної» реклами на сайті; відсутність просторових і часових обмежень; швидкий зворотний зв'язок; демонстрація залученості політика чи політичної структури до сучасних технологій, що символізують прог-рес (інтернет-конференції, згадування про інтернет-присутність політика в традиційних ЗМІ) [80]; створення видимості підтримки політика інтернет-аудиторією; дешевизна рекламної кампанії (відомий російський політтехнолог М. Гельман заявив, що за рахунок Інтернету бюджет федеральної кампанії 1996 року, оцінюваний у 4,4 млн. доларів може бути вдвічі менший) [82]; законодавча неврегульованість віртуального прос-тору, що дає змогу обходити обмеження щодо викорис-тання коштів із виборчих фондів і вдаватися до нечесних методів боротьби без жодних наслідків. Так, у США відсутність законодавчого врегулювання діяльності інтернет-кампаній уможливлює проведення агітації за канди-датів будь-кому. Тож багато організацій використовують Інтернет для підтримки кандидата, який захищає їхні інте-реси, розміщаючи на своєму сайті його рекламу, що подає кандидата у вигідному світлі. Часто це обертається тира-жуванням неперевірених чи перекручених фактів, припи-суванням висловлювань і бомбардуванням користувачів всесвітньої павутини «спамом» (небажаними електрон-ними розсилками) [81]; постійне збільшення аудиторії Інтернету.

Проаналізувавши практику застосування інтернет-тех-нологій у ході виборчих кампаній протягом кількох ос-танніх років, можна виокремити такі найпопулярніші інструменти, які поділяються на традиційні та новітні. До традиційних належать:

«злив» компрометуючих фактів чи дезінформації, які «легітимують» появу такої інформації у традиційних ЗМІ, знімаючи з них відповідальність за її правдивість. Є дві протилежні точки зору стосовно ефективності такої технології. Частина експертів стверджують, що з часом вони втрачають ефективність, бо традиційні ЗМІ уже ма-ють досвід роботи з такими сайтами й досить обережно ставляться до викладеної на них інформації. їхні опонен-ти переконані, що, з огляду на розширення аудиторії Інтернету, така дезінформація вже не потребуватиме по-середництва традиційних ЗМІ, а поширюватиметься шляхом «вкидання» на спеціалізованих форумах або ж через соціальні мережі самими користувачами всесвітньої павутини; організація хакерських атак. Прикметною рисою дострокових виборів 2007 року в Україні стала нечесна віртуальна конкуренція політичних сил, що вилилася в по-частішання випадків злому сайтів супротивників (мінімальна вартість хакерської атаки на сайт конкурента становить 5 тис. доларів) або в організації DDos-атаки, яка коштує кілька тисяч доларів за один день блокування ре-сурсу [79]. Протягом серпня-вересня 2007 року жертвами хакерських атак стали сторінки Прогресивної соціалістич-ної партії, Соціалістичної партії та Партії регіонів. Водно-час можна припустити, що політики безпідставно можуть заявляти про віртуальні напади з метою привернення ува-ги до своєї політичної сили й для обвинувачення конку-рентів у використанні нечесних методів боротьби; «накрутка» рейтингу сайта. Досить часто власники сайтів, зокрема й політичних, вдаються до такої техно-логії, коли за рахунок фіктивних відвідувачів їм вдається вийти на перші позиції в інтернет-рейтингах. Це робить-ся за допомогою систем «розкруток» чи клік-клубів, коли власник ресурсу купує в певної організації переходи
Сторінки: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27