є справжньою сенсацією;
- будь-яка невідома досі несподівана інформація про відому особу;
- якщо новина зачіпає «кровні інтереси» людей (пенсії, зарплатню, навчання дітей тощо);
- якщо лідер здійснив щось оригінальне та ін.
З цієї точки зору, цікавим є понад піврічне дослідження експертів Українського незалежного центру політичних досліджень, яке було реалізовано в рамках проекту «Модель прозорих виборів в Україні». У ході дослідження було здійснено спробу з’ясувати зміст таких концептуальних понять, як «прозорі вибори» та «стандарти прозорих виборів», а також окреслити основні параметри прозорих виборів, які могли б застосовуватися в Україні та сприяти подальшому вдосконаленню національного виборчого законодавства. Додатково експерти проекту намагалися визначити рівень усвідомлення різними групами громадськості концепції (ідеї) прозорих виборів, а також змалювати особливості їхнього бачення основних стандартів забезпечення прозорих виборів в Україні [68] .
У ході реалізації проекту стало зрозуміло, що для демократизації та підвищення прозорості виборів паралельно з удосконаленням виборчого законодавства в Україні має вдосконалюватись і законодавство, яке регламентує статус ЗМІ, питання свободи слова та вираження думок, право на інформацію, а також установлення засад відкритості і прозорості органів державної влади. Відтак, в Україні має бути створене узгоджене законодавче поле, яке б відповідало міжнародним стандартам у галузі свободи слова, доступу до інформації та проведення прозорих демократичних виборів.
Через виборчий процес реалізується основна політична функція громадянського суспільства – легітимація діючої публічної влади. Тобто, певним особам на певний термін надається політична санкція на здійснення в установлених законом формах і процедурах функцій і повноважень законодавчої і виконавчої влади. Виборці прагнуть здійснити правильний вибір, і значення достовірної інформації в цьому виборі, її вплив на електоральні переваги громадян очевидні [8, с.44] .
Окрім маніпулятивних технологій, у виборчій кампанії використовуються також фальсифікації, реалізація яких здійснюється в основному на етапі голосування і підведення підсумків виборів.
Використання ЗМІ у процесі виборів – обов’язкова умова відкритості соціальної системи, що є показником ступені зрілості громадянського суспільства. У цьому зв’язку велике значення має правова регламентація їх діяльності на рівні країни і регіону і в міжнародному масштабі. Плюралізм ЗМІ, які знаходяться у власності держави і приватних кампаній, покликаний налаштувати громадську думку в дусі толерантності і одночасно критичного неприйняття неконструктивних чи екстремістських політичних програм, сприяючи встановленню режиму діалогу у вирішенні суспільних проблем, які виникають. Водночас, комунікативний простір повинен сприяти синтезу правових і морально-етичних основ, їх єдності. Ефективне функціонування ЗМІ сприяє створенню простору політичного вибору, зміцнюючи тим самим не лише громадянське суспільство, але й зародки демократичної державності[69] .
Висновки
В умовах докорінних перетворень українського суспільства і держави, виборчий процес грає одну з головних ролей у формуванні стратегічного курсу і поточної політики, співвідношенні сил між гілками влади та у складі політичної еліти. Демократичні вибори є однією із найважливіших умов формування і існування громадянського суспільства, їх прозорість і легітимність є показником розвитку конкретної країни. Тому аналіз засобів формування політичної еліти українського суспільства являє собою політологічну проблему, наукове висвітлення якої забезпечує розуміння сукупності перетворень, які відбуваються у суспільстві.
Аналіз інформаційних виборчих технологій у даній роботі дає можливість для повного та послідовного розуміння їх суті та основних методів і підстав застосування. Досліджено поняття «інформаційних виборчих технологій», визначено їх основні характеристики та категорії. З’ясовано, що українське політичне поле вже давно є місцем застосування таки технологій, що зумовлюється розвитком інформаційного суспільства та процесами глобалізації.
Говорячи про інформаційні виборчі технології дуже часто маємо справу з маніпулятивними технологіями, суттю яких є завоювання влади будь-якою ціною. В даному контексті розуміємо, що українське законодавство практично не регламентує застосування інформаційних технологій на виборах, що дає змогу для діяльності «чорним» політтехнологам, відповідно, не сприяє становленню громадянського суспільства і ,найважливіше, не дозволяє реалізовувати основну функцію виборів становленню легітимної влади.
Стосовно виборів 2004-2007 років в Україні, то найбільш застосовуваними інформаційними технологіями стали наступні: широке використання Інтернету,( зокрема інтернет-порталів, «живих журналів»), телебачення та комунікаційних технологій загалом.
У 2004 році на виборах президента України ключовим стало використання інформації. Її володіння дійсно визначало хід історичних подій, саме тому методи завоювання і використання інформації стали першочерговими у виборчих штабах провідних політичних сил. Інтернет сторінки, блоги, портали новин стали ефективними засобами впливу на електорат. Особливо відзначилися політтехнологи, що почали створювати програми, ігри, мульт- і кінофільми , що виставляли потрібного кандидата у негативно забарвленні. Аналогів таких технологій досі українська політична історія не знала.
Вибори 2004 року можна вважати як вибори з максимальним використанням політичних інновацій:
Вперше виборчою технологією стало застосування інтернету. Це явище було продиктоване часом і своїм потенціалом. Саме інтернет став практично єдиним джерелом об’єктивної інформації для виборця; саме в інтернеті було можливе справді вільне безцензурне висловлювання думок. Загалом роль інтернету можна відобразити наступною фразою, автором якої є відомий політтехнолог Тарас Березовець «Інтернет зробив революцію 2004».
Також вперше світ і український електорат став свідками таких інформаційних виборчих технологій, як смс-розсилка з закликом віддати свій голос. До новітніх технологій, що були застосовані необхідно віднести – створення відеороликів, ігор, мультимедійних колажів, пісень та навіть фільмів, що внесли вагомий вклад в хід тодішньої виборчої кампанії.
Зокрема у 2006 році на виборах до Верховної Ради найбільш застосовуваними інформаційними технологіями були маніпулювання свідомістю виборця за допомогою засобів масової комуніканіції.
Величезна кількість агітпалаток, роликів по телебаченню, радіо, просто колосальна кількість газет та буклетів все це створювало ситуацію насиченості інформаційного поля вкрай великою кількістю політичної інформації.
Політтехнологи звернули