Сьогодні принаймні представники чотирьох національностей Закарпаття підпадають під міжнародне право інституту захисту національних меншин: угорці - 155 711 чоловік (12,5 відсотка населення області), росіяни - 49 458 (4 відсотки), румуни - 28 458 (2,4 відсотка), цигани - 12 131 (1 відсоток). На це претендують також словаки (0,6 відсотка), німці (0,3 відсотка), євреї (0,2 відсотка). Віднянський С. Прояв "Закарпатського сепаратизму"? //Політика і час. – 1993 р., №12 – стр. 55

Наявність таких національних меншин (груп), що живуть до того ж компактно на території невеликої області і підтримують тісні звязки з країнами основного проживання своєї нації - Угорщиною, Румунією, Словаччиною - зумовлює необхідність застосувати до цього регіону особливий підхід. Звичайно, немає підстав для утворення політичної, адміністративно-територіальної або національно-культурної автономії з усієї території Закарпаття, позаяк за даними останнього перепису населання, 78,4 відсотка мешканців області становлять українці.Але ситуація може змінитися, якщо відповідно до "Закону України про національні меншини в Україні" (стаття 11)і прийнятої 22 червня 1992 року сесією Закарпатської обласної ради постанови про право населення відновлення і зміну своєї національності за своїм бажанням, вагома частина з 977 тисяч українців Закарпаття залише в паспорті національність "русин". Тоді не тільки відтвориться історична назва автохтонного населення краю, але й зявиться нова словянська нація, яка хоч і не вважається у нас національною меншиною (в Словаччині і Югославії її як таку визнають: наприклад, за даними перепису населення в ЧСФР у 1991 році 20654 громадян записалися українцями і 18648 - русинами), але, маючи свою історичну, етнічну територію, може претендувати на здійснення свого права на самовизначення. Віднянський С. Прояв "Закарпатського сепаратизму"? //Політика і час. – 1993 р., №12 – стр. 55

Чи станеться оформлення русинської меншини в Закарпатті? Навряд, адже на сьогодні всього кілька десятків закарпатців змінило свою національність на "русинів", хоча прихильність, особливо серед міського (національно змішаного), населення, до цієї самоназви є досить відчутною. Але так чи інакше в краї зміцнюється впевненість про необхідність надання Закарпаттю статусу особливої території в складі України, який максимально врахував би специфічні національні, етнічні, географічні, економічні та історичні обставини його розвитку. 1 грудня 1991 року, разом з підтримкою Акту про незалежність України, 78 відсотків закарпатців одночасно висловились за самоврядування в складі незалежної України. На жаль, у Києві тоді залишили це поза увагою. Зволікання ж з прийняттям Закону про національні меншини, Конституції України, реалізацією законодавчо-адміністративних заходів по втіленню в життя місцевого самоврядування призвели до посилення суспільно-політичної напруги в області, вкрай політизували рухи національних меншин.

Державна національна політика стосовно Закарпаття повинна, на думку С. Віднянського, враховувати такі особливості регіону:

- економічні:

після розпаду централізованої планової економіки, в якій область була жорстко прив"язана до внутрішніх партнерів і виконувала роль додатку до всесоюзних концертів-монополістів; сьогодні економікаи зареістровані учасниками зовнішньоекономічних зв"язків, діють декілька СП з іноземними партнерами, кілька комерційних банків в тому числі такий авторитетний як "Лісбанк", біржі, одна з яких - лісова - загально державного значення. Найбільш перспективний напрямок розвитку економіки області, на думку її керівників і населення, - утворення зони спільного підприємництва або вільної економічної зони, яка, крім всього, сприяла б значному скороченню незайнятості населення, підвищенню його добробуту адже закарпатці звикли порівнювати свій життєвий рівень не з мешканцями інших регіонів України, а з сусідами на Заході (першим кроком на шляху до реалізації співробітництва між Україною, Польщею та Угорщиною було створення у люттому 1993 р. Асоціації "Карпатський Єврорегіон" Карпатський Єврорегіон. Пять років діалогу та співробітництва. – Ужгород,1998 р.);

- військово-політичні:

Закарпаття за своїм геополітичним й стратегічним становищем продовжуватиме відігравати дуже важливу роль у справі оборони країни, а також слугуватиме своєрідним мостом для інтеграції України в Європу, зміцнення стовунків з сусідніми державами. І тут дуже важливим є ставлення України до національних меншин в регіоні, зокрема й до русинів. Бо саме на прикладі цього найзахіднішого регіону України європейське співтовариство судитиме про рівень демократичності процесів, що відбуваються в нашій молодій державі;

прикордонне положення, специфічні природні умови значно вплинули на формування народногосподарського комплексу областіі його місця у загальнодержавному і міждержавному розподілу праці. Кордони,біля яких розташоване Закарпаття можна охарактеризувати як інтеграційні, тобто такі, що виникли в результаті воззєднання народів. Але в певній частині ці кордони мають і "накладений" характер, тобто вони виникли після формування окремих соціально-культурних спільнот.

Територія області - 12,8 тисяч квадратних кілометрів, або 2,1 відсотка території України, населення (на 1989 рік) - 1252 тисячі чоловік - 2,3 ввідсотка населення України. Область відноситься до слабо урбанізованих, густонаселених. Щільність населення - майже 100 чоловік на 1 квадратний кілометр. Закарпаття праценадлишкова область: близько 100 тисяч чоловік щороку виїжджають на роботи у східні області України, до Росії, а тепер і до країн Східної Європи. Питома вага у народному господарстві України - 1,3 відсотка. Наявність широкої мережі екосистем, що перетинають державні кордони - особливість регіону, що зумовлює спільність екологічних проблем з сусідніми державами;

історико-політичні, національно-етнічні і соціально-психологічні особливості:

про них вже говорилося вище, але варто ще раз підкреслити, що саме ними багато в чому пояснюється не надто відчутний внесок закарпатських українців в могутній загальноукраїнський імпульс національно-державної консолідації після проголошення незалежності України.

Перелічені специфічні особливості Закарпаття показують, що політико-етнічні процеси, які там відбуваються, обумовлені цілим комплексомрізних факторів, історично детерміновані, а тому до них необхідно ставитися