Далекі від «оксамитової революції» були події в Румунії. У місті Тімішоара в ніч з 16 на 17 грудня 1989 року було розстріляно мирну демонстрацію. Падіння румунського диктатора Ніколає Чаушеску було кривавим. Він і його дружина після короткого 2-годинного суду були розстріляні.

У ніч з 9 на 10 листопада 1989 року впала 5-метрової висоти, увінчана колючим дротом Берлінська стіна, і це було початком падіння комуністичного режиму в Німецькій Демократичній Республіці.

У листопаді 1989 року до Києва було перевезено в цинкових трунах тіла трьох українських політв’язнів, які загинули в концтаборі особливо суворого режиму в селищі Кучино Пермської області, – Василя Стуса, Олекси Тихого та Юрія Литвина. 20-тисячна, небачена в Києві похоронна процесія мала загрозливий характер. Каґебісти на Володимирській, 33 тремтіли, коли вона проходила перед їхніми вікнами. Учасники процесії і водії трьох автобусів-катафалків виконували мої команди, а не команди міліції. Зроблені нами фотознімки жалобної процесії, надіслані у США Надії Світличній, облетіли весь український світ. Влада УРСР зрозуміла, що з цією силою мусить рахуватися.

Загальнонаціональне піднесення викликала кампанія виборів до Верховної Ради УРСР, розгорнута на початку 1990 року. Наші колеги не могли бути зареєстровані кандидатами від УГС, оскільки УГС не була офіційно зареєстрована. Тому реєструвалися від Товариства української мови імені Тараса Шевченка, а у виборчій кампанії об’єдналися у Демократичний блок. Виборча система базувалася на мажоритарній основі.

20 років Українській Гельсінкській Спілці

07.07.2008

14:11

Українська Гельсінкська Спілка виникла на основі Української Громадської Групи сприяння виконанню Гельсінкських угод. У 1987 році на гребені горбачовської перебудови з концтаборів і заслань почали повертатися політв’язні. Українська Гельсінкська Група відновила свою діяльність. Але нові умови вимагали і нових форм роботи, це чудово розуміли лідери УГГ. Сама ідея розширення і політизації Групи належить В’ячеславу Чорноволу. Він же запропонував і змінити її назву на Українську Гельсінкську Спілку. Було розроблено програмову Декларацію принципів УГС і у липні 1988 року оголошено, що УГГ складає свої повноваження і всім складом входить до Спілки. Головою УГС було обрано Левка Лук’яненка, Виконком очолив В’ячеслав Чорновіл.

Дуже швидко УГС розгорнула широку діяльність по всій Україні. Проводилися мітинги, демонстрації, активно працювала прес-служба. Адже саме інформація була головною зброєю спілчан. Центральним пресовим органом був редагований Чорноволом «Український вісник», виходили оперативні спецвипуски «УВ-експрес», «Листки прес-служби УГС». У 1989 році почала виходити газета УГС «Голос Відродження», її редактором був Сергій Набока.

Влада всіма силами намагалася паралізувати діяльність Спілки. Залякування, затримання, адмінарешти, напади на активістів, шалена пропагандистська кампанія у пресі. Проте всі ці заходи давали швидше протилежний результат, авторитет УГС невпинно зростав. На виборах 1990 року до Верховної Ради УРСР було обрано 11 членів УГС, сотні стали депутатами місцевих рад.

Від спілки до першої незалежної партії в Україні

На відміну від Гельсінської Групи, яка була за висловом Олеся Шевченка, «чисельно невеликою групою готових до самопожертви правозахисників», Спілка постала як масова опозиційна політична організація. Її утворення означало перехід від правозахисної діяльності до відвертої політичної боротьби. І хоч УГС позиціонувала себе як громадсько-політична організація, фактично вона вже була передпартією. А в 1990 році УГС була перетворена на першу в сучасній Україні незалежну партію – Українську Республіканську.

УГС як окрема організація існувала всього два роки. Але її вплив на суспільну активізацію громадян, зростання і радикалізацію всього національно-демократичного руху кінця 80-их важко переоцінити. Саме з неї постала більшість нинішніх громадських організацій і партій національно-демократичного спрямування.

Левко Лук’яненко: Наша сила була в тому, що ми знали, чого хочемо — соборної та незалежної держави

Українська Гельсінська спілка святкує 20 років своєї діяльності

Оксана МИКОЛЮК, «День»

ФОТО РУСЛАНА КАНЮКИ / «День»

Два десятиліття тому, коли перебудова Михайла Горбачова принесла з собою надію на свободу, в Україні розпочала діяльність Українська Гельсінська спілка — УГС. Де-факто вона була відновлена з Української правозахисної групи, утвореної 1976 року, всіх учасників якої репресували. Тож 7 липня 1988 року В’ячеслав Чорновіл та брати Богдан і Михайло Горині на багатолюдному мітингу у Львові оприлюднили «Декларацію принципів УГС», а невдовзі відбулися перші установчі збори. Керівниками й членами виконавчого комітету УГС стали, зокрема, Микола Горбаль, Михайло Горинь, Євген Пронюк, Степан Хмара, В’ячеслав Чорновіл. Всі — політв’язні. —

Історія Української Гельсінської спілки не зводиться до біографій її членів, хоча ті люди й внесли особливий характер в діяльність спілки. Нашою метою стало утвердження української соборної держави, — згадує голова Української Гельсінської спілки Левко Лук’яненко. — Роботу ми ділили на два етапи. Перший — це боротьба за демократизацію суспільства та протидія антинаціоналістичній комуністичній партії; поширення в Україні самостійницької ідеї та пробудження громадян до суспільної активності. Другий — боротьба за вихід України з-під влади Москви. Необхідність першого етапу обумовлювалася тим, що українські громадяни за 70 років комуністичної диктатури були так наповнені ненавистю до петлюрівщини, бандерівщини та ідеї самостійності в усіх її проявах, що боялися навіть слухати про незалежність. Питання стояло так: як нам швидше розширити права і свободи людей в умовах, в яких ми опинилися в 1980-х. Ідеологія Гельсінської спілки була такою, яка розвиває національний дух. Позаяк термін «націоналізм» й досі викликає у людей негатив, ми воліли прийняти пом’якшений термін — національно-демократична. А найвищими цінностями, які ми проголошували, були сім’я, нація та держава.

Виконавчий комітет збирався на квартирі