Олег Штуль-Жданович звернувся до мене з проханням, щоб я особисто допоміг у виданні цієї книжки англійською мовою в престижному видавництві й подав мені адресу українського діяча в США з передвоєнних років Євгена Скоцка у Вашингтоні, який, можливо, міг би допомогти в реалізації цього задуму. Сконтактувавшись з Євгеном Скоцком, я довідався, що він особисто знайомий з відомим американським політологом польського походження професором Збігнєвом Бжезінським, тодішнім директором Дослідного інституту комуністичних справ Колумбійського університету в Нью-Йорку, який пізніше написав вступне слово до книжки й дуже допоміг у виданні її англійською мовою.

Ми звернулися до професора Єйлського університету Фредеріка Барггорна, автора багатьох книг про національне питання в СРСР, щоб він написав передмову. Зрештою наш вибір упав на одне з найбільших американських видавництв МкГров-Гилл у Нью-Йорку, а, з представництвом якого в Канаді Українське Національне Обґєднання підписало формальну угоду про видання книжки. На вимогу видавництва, експертизу щодо автентичності рукопису провів відомий політолог, професор політичних наук Альбертського університету Богдан Боцюрків.

Перед друком книжки виринули нові проблеми, про які пише канадський журналіст у торонтській газеті "The Telegram" (6 січня 1968 р.) Пітер Вортінгтон і з чим зустрічалися й ми, які мали безпосередню причетність до цього видання українською мовою (цитую): "Коли рукопис книжки Чорновола опинився на заході, треба було вирішити, чи публікувати цю книжку й наражати автора на нові переслідування, чи не публікувати?

У той час Чорновіл уже сидів у тюрмі за його гострі протести, але він особисто хотів, щоб світ довідався про безправґя в його країні, тому було вирішено видавати книжку, незважаючи на можливі наслідки для автора".

Ось так розпочалася праця над виданням "Лихо з розуму" англійською мовою, оперативно і відповідально. Так наступив перелом історичного значення. Завдяки Вячеславові Чорноволу, світ заговорив про Україну.

Ніколи за цілу нашу історію у світовій пресі про українське національне питання й про Україну не було стільки написано, як про Вячеслава Чорновола й про його книжку "Лихо з розуму". З’явилася чи не перша стаття про Вячеслава Чорновола у "Вашингтон пост" пера Едіт Рузвельт, моєї особистої знайомої, з якою я не раз зустрічався в цій справі.

У Музеї архіві українського самвидаву при видавництві "Смолоскип" у Києві є велика колекція вирізок зі світової преси про цю книжку й про Вячеслава Чорновола з газет "The New York Times", лондонського "Times", торонтонського "The Telegram", багатьох французьких, німецьких, італійських, аргентинських газет, які друкувалися мільйонними тиражами. Не можна не згадати авторів багатьох статей – це відомі у світі журналісти й дослідники – П. Вортінгтон, П. Грос, Є. Кренкшов,

С. Гольдберг, Г. Лорінс, С. Констант, Дж. Клег, П. Ньювсом, І. Когн, П. Блей, Д. Вотерс, В. Б. Пампух, П. Воль і багато інших.

Швидко після появи "Лиха з розуму" англійською мовою в 1968 році нам стало відомо, що державні установи деяких великих держав підготували для своїх дипломатичних місій обширні інформації про Вячеслава Чорновола та про події в Україні з інструкціями, як їх інтерпретувати в міжнародних відносинах.

"Лихо з розуму" Вячеслава Чорновола показало, що велика частина української західної політичної діаспори ще не була готова сприймати нові події в Україні й нові документи з України. Це була непередбачувана й непрогнозована інша боротьба в Україні, іншої генерації, яку породила радянська дійсність. У той час молодий Вячеслав Чорновіл, мабуть, не усвідомлював собі важливості справи, яку він розпочав, як розвинуться пізніші події і яких обертів набере радянська дійсність. Він, мабуть, не усвідомлював собі, що його книжка стане дуже вагомим чинником, який призведе до розвалу СРСР і до створення нових незалежних держав.

Канадський журналіст Пітер Вортінгтон ще в січні 1968 року в газеті "The Telegram" писав про Вячеслава Чорновола: "Відвага [цієї людини] – це якість, у деяких випадках майже прокляття, що не знає ідеології, не дотримується справжньої логіки й може призвести людину поза грані здорового глузду. Сторінки історії заповнені героями й мучениками, які віддавали своє життя в боротьбі за ідеали".

В іншій статті цей журналіст писав: "[Чорновіл] не тільки патріот, він також борець. Таку людину зламати неможливо".

Пророцтво канадського журналіста сповнилося. Чорновіл був і патріот, і борець. І ніхто і ніщо не зуміло його зламати. Він дав початок новій, зовсім іншій епосі в нашій історії. Він творив цю епоху, він став цією епохою. Він стояв на передовій лінії в боротьбі за нашу незалежність

?

Богдан ГОРИНЬ, громадський

та політичний діяч

Вячеслав Чорновіл — ініціатор створення УГС

Серед публікацій, які появилися в останні роки, тема "Вячеслав Чорновіл і УГС" належить до найменше досліджених. Тут є своє пояснення. Коли через рік після створення УГС на арену суспільно-політичного життя вийшов НРУ, то його масовість і бурхлива діяльність затьмарила наявність інших організацій. Ця реалія, очевидно, не применшує тої ролі, яку в свій час у процесах демократизації суспільства та боротьби за незалежність України відіграла УГС в цілому та ініціатор її створення зокрема.

Публіцистична пристрасть, журналістський хист, дар літературного критика, організаційні здібності, а понад усе — талант політика, державного мужа дають підставу ставити імґя Вячеслава Чорновола в ряд видатних діячів національно-визвольних змагань 1917 — 1921 рр. — Михайла Грушевського, Володимира Винниченка, Симона Петлюри, діяльність яких він глибоко вивчав і з якими в нього знаходимо багато спільного, хоча й були суттєві відмінності.