2) Крижановська О. Таємні організації в громадсько-політичному житті України … — С. 104.

3) С. 129-132.

4) Там само. — С. 86

5) Там само. — С. 93.

6) Там само. С. 95.

7) Гарань О. Убити дракона. З історії Руху та нових партій України. — К., 1993. — С. 9.

8) Див. УВ., 1987, випуск 7. Передрук: Лондон, 1987. — С. 5.

9) Там само. С. 6.

10) Там само. С. 6.

11) Там само. С. 15.

12) Український вісник. Випуск 11-12 (обґєднаний). Передрук закордонного представництва УГС. Нью-Йорк, — 1989. — С. 4.

13) Там само. С. 6.

14) Там само. С. 7-8

15) Установчий зґїзд Української республіканської партії. — К., 1990. — С. 79.

17) Декларація принципів УГС. — Архів автора.

18) Хто є хто в Україні. — К., 2001. -С. 256.

19) УСЕ. — С. 1387.

20) Установчий зґїзд УРП. — К. -1990.

21) Чорновіл В. Виступ на Установчому зґїзді НРУ 10 вересня 1989 року//Сучасність. — 1989. — Ч. 12. — С. 141.

22) Див. Зайцев Ю. Українська Гельсінська Спілка //Довідник з історії України. — К., 2001. — С. 911.

23) Чорновіл В. Виступ на Установчому зґїзді НРУ// Сучасність. -1989. — Ч. 12. — С. 141.

24) Павличко Д. Співдоповідь на Установчому зґїзді НРУ. Сучасність. — 1989. — Ч. 12. — С. 71.

25) Дзюба І. Співдоповідь на Установчому зґїзді НРУ. Сучасність. — 1989. — Ч. 12. — С. 77.

26) 25. Крижановська О. Таємні організації в громадсько-політичному житті України (масонський рух у 18 — на початку 20 ст.) К., 1998. — С. 107.

27) Установчий зґїзд української республіканської партії. К., 1990, — С. 79.

?

Олексій Гарань, професор Нціонального Університету, “Києво-Могилянська Академія”, доктор історичних наук

Діяльність

Вячеслава Чорновола

у період розпаду СРСР 1989-91 рр.

Уперше я почув Вячеслава Чорновола на одному з київських мітингів улітку 1989 року. Це був виступ чіткого опозиціонера радянській системі. Для мене тоді виступи Чорновола здавалися зарадикальними. У той час значна частина суспільства, у тому числі і я, уважала, що Радянський Союз можна трансформувати в конфедерацію, що можливий якийсь соціалізм з людським обличчям. І мені здається, що сила Чорновола, як і багатьох інших членів УГС та УРП, полягала в демонстрації чіткої опозиційності до комуністичної доктрини й до радянської системи. Власне, їхня позиція сприяла радикалізації Руху як широкого політичного блоку.

Сила Чорновола полягала в чіткому формулюванні гасла "Карфаген (тобто комуністична система) має бути зруйнований". Він міг чітко переконувати, формулювати гасла і піднімати маси на здійснення цих гасел. Він був відомим мітинговим оратором, відомим діячем стихії 1989 –90 років.

Після виборів 1990 року Чорновіл очолює Львівську обласну раду. І тут я б звернув увагу на те, що контроль демократів над місцевими радами трьох галицьких областей не міг радикально змінити ситуацію в Україні. Але це була вільна територія, і тому в Києві, по всій Україні дуже пильно дивилися, що робиться там.

Було зроблено декілька важливих, дуже символічних акцій, зокрема демонтажі памґятників Леніну. Чорновіл дуже багато робив для утвердження справжньої української символіки, для реальної декомунізації, для висунення цілого ряду нових концептуальних ідей. Спільно з іншими націонал-демократами, зокрема, було розроблено ідею Балто-Чорноморської співдружності.

На той час все це здавалося занадто радикальним. Але це сприяло еволюції громадської думки. У цьому полягала сила Чорновола.

Але разом з цим я хотів би сказати й про те, що ми не можемо уявляти собі історію, а особливо тих років, як суцільну еволюцію всіх демократів. Навпаки, – якщо ми як історики, політологи будемо аналізувати той період, то побачимо, що існувало багато різних думок, як досягти поставленої мети. Існували суперечності, різні бачення.

Можна пригадати в цьому звґязку ідеї Чорновола про земельний устрій України. Так, у 1989 році вони відіграли дуже позитивну роль, щоб показати гнучкість націонал-демократії, гнучкість Руху. Але потім, коли побачили, що ця ідея може реально спрацювати проти України, то від неї відмовився сам Вячеслав Максимович.

Існували різні думки й стосовно стратегії й тактики, скажімо коли перетворювати УГС на УРП. Під час арешту Степана Хмари Чорновіл виступав радикальніше за інших членів Народної Ради. Він казав, що ситуація є критичною, і, можливо, Народній Раді слід просто залишити парламент, утворивши окремо діючу структуру. Проте більшість Народної Ради не прийняла цієї ідеї. Більше того, коли ми згадаємо референдум березня 1991 року з його т. зв. республіканським питанням, то ми побачимо, що Рух у Галичині зайняв одну позицію з цього питання, – там казали, що треба на це питання чітко казати "ні", а Центральний Провід НРУ вирішив, що треба відповідати ствердно, бо це буде сприяти мирній еволюції до незалежності. Були різні думки були бурхливі обговорення, і це якраз свідчило, що це є демократичне середовище, в якому можуть циркулювати різні думки, і в якому пропонуються різні шляхи й різні альтернативи.

Перші президентські вибори 1991 року... Мусимо памґятати, що Чорновіл набрав найбільше з опозиційних кандидатів. Але не будемо забувати, що опозиція на ці вибори вийшла розколотою, – були також кандидатури Лукґяненка та Юхновського. І якщо висунення Юхновського можна було розглядати як спробу відтягнути на себе частину електорату, яка, можливо, не пішла б за Чорноволом, бо Чорновіл видавався їм зарадикальним, то одночасне висунення Лукґяненка означало, що Чорновіл і Лукґяненко будуть змагатися за один і той самий