На початку кожної чергової сесії Асамблея проводить загальні дебати, де часто виступають глави держав і урядів. Під час дебатів держави-члени висловлюють свої думки з широкого кола міжнародних питань. Далі більшість питань обговорюється в шести головних комітетах ГА ООН:

Перший комітет (питання роззброєння і міжнародної безпеки).

Другий комітет (економічні та фінансові питання).

Третій комітет (соціальні, гуманітарні питання і питання культури);

Четвертий комітет (спеціальні політичні питання і питання деколонізації);

П'ятий комітет (адміністративні і бюджетні питання);

Шостий комітет (правові питання).

Деякі питання розглядаються тільки на пленарних засіданнях, а не в одному з головних комітетів. Всі питання голосуються за резолюціями на пленарних засіданнях, звичайно до кінця чергової сесії, після того як комітети завершать їхній розгляд і подадуть проекти резолюцій пленарним засіданням.

Хоча рішення Асамблеї не мають обов'язкової юридичної сили для урядів, за ними стоять світова громадська думка з важливих міжнародних питань, а також моральний авторитет світового співтовариства.

Круглорічна робота ОООН ведеться головним чином на основі рішень Генеральної Асамблеї, тобто волі більшості членів, висловленої у резолюціях, прийнятих Асамблеєю. Ця робота здійснюється: комітетами й іншими органами, створеними Асамблеєю для вивчення конкретних питань, таких, як роззброєння, підтримання миру, розвиток і права людини; на передбачених Асамблеєю міжнародних конференціях і Секретаріатом ОООН - Генеральним секретарем і його персоналом з міжнародних цивільних службовців.

Рада Безпеки ООН

Згідно зі Статутом ООН, Рада Безпеки несе головну відповідальність за підтримання міжнародного миру і безпеки. Вона організується таким чином, щоб могла функціонувати безупинно, для цього кожний з її членів повинен бути завжди представлений у Центральних установах ООН. 31 січня 1992 року в Центральних установах було вперше скликано засідання Ради на вищому рівні за участю голів держав і урядів 13 з її 15 членів і міністрів іноземних справ інших двох членів. Рада може проводити свої засідання не тільки в Центральних установах; так, у 1972 році вона засідала в Аддіс-Абебі, Ефіопія, а в наступному році - у Панамі, Панама.

Засiдання Ради Безпеки ООН.

Коли у Раду надходить скарга відносно загрози миру, вона спочатку звичайно рекомендує сторонам спробувати досягти згоди мирними засобами. У деяких випадках сама Рада проводить розслідування і надає посередницькі послуги. Вона може призначати спеціальних представників або звертатися до Генерального секретаря з проханням здійснити ці призначення або надати добрі послуги. Вона може встановлювати принципи мирного врегулювання.

Якщо та або інша суперечка призводить до бойових дій, Рада прагне передусім якомога скоріше покласти їй кінець. У багатьох випадках Рада давала вказівки про припинення вогню, що грали важливу роль у відвертанні ескалації бойових дій. Крім того, вона направляє миротворчі сили Організації Об'єднаних Націй для сприяння ослабленню напруженості в районах конфліктів, роз'єднання військ ворогуючих сторін і створення спокійної обстановки, що дозволить шукати шляхи мирного врегулювання. Рада може приймати рішення про вжиття примусових заходів, вступ економічних санкцій (наприклад, торговельного ембарго) або здійснення колективних військових дій.

За рекомендацією Ради Безпеки Генеральна Асамблея може зупинити здійснення тієї або іншою державою її прав і привілеїв як члена Організації, якщо відносно неї Рада Безпеки вжила заходи превентивного або примусового характеру. Держава-член, що систематично порушує викладені у Статуті принципи, може бути виключена Асамблеєю з Організації Об'єднаних Націй за рекомендацією Ради.

Держава - член Організації Об'єднаних Націй, що не є членом Ради Безпеки, може брати участь, без права голосу, в її обговореннях у тих випадках, коли Рада знаходить, що інтереси цієї країни порушені. Держави - члени Організації Об'єднаних Націй і держави, не що є її членами, запрошуються прийняти участь, без права голосу, в обговореннях, що проводяться Радою, якщо вони є сторонами у цій суперечці; умови участі держави, що не є членом ОООН, визначаються Радою.

Члени РБ ООН

До складу Ради входять 15 членів: 5 постійних (Російська Федерація, США, Китай, Великобританія, Франція) і 10 членів, які обираються Генеральною Асамблеєю на дворічний термін.

Непостійні члени Ради Безпеки у 2002 році - Болгарія, Гвінея, Ірландія, Камерун, Колумбія, Маврикій, Мексика, Норвегія, Сингапур, Сирія.

Кожен член Ради має один голос. Рішення з питань процедури вважаються прийнятими, коли за них подані голоси не менше 9 з 15 членів. Для прийняття рішень з питань суті вимагається дев'ять голосів, включаючи співпадання голосів усіх п'ятих постійних членів. Це - правило "одностайності великих держав", що часто називається "правом вето".

Відповідно до Статуту, всі члени ООН погоджуються підкорятися рішенням Ради Безпеки і виконувати їх.

Економічна і Соціальна Рада (ЕКОСОР)

ЕКОСОР була заснована відповідно до Статуту ООН у якості головного органу, що, діючи під керівництвом Генеральної Асамблеї, покликаний сприяти:

a) підвищенню рівня життя, повної зайнятості населення й умовам економічного та соціального прогресу й розвитку;

b) вирішенню міжнародних проблем в економічній і соціальній області, галузі охорони здоров'я і подібних проблем; міжнародному співробітництву в області культури та освіти;

c) загальній повазі і дотриманню прав людини та основних свобод для всіх, без відмінностей раси, статі, мови і релігії (підпункти a, b і c статті 55).

Функції і повноваження

ЕКОСОР наділена наступними функціями і повноваженнями: *

слугувати центральним форумом для обговорення міжнародних економічних і соціальних проблем глобального і міжгалузевого характеру і для вироблення рекомендацій відносно політики з цих проблем для держав-членів і для системи ООН; *

проводити і організовувати дослідження, складати доповіді і аиробляти рекомендації з міжнародних питань в економічній і соціальній областях, в області культури, освіти, охорони