актуальних (наукових, політичних, етично-психологічних та ін.) проблем, проаналізовано, кого частіше цитують, на кого посилаються, у кого частіше беруть інтерв'ю. Дослідження свідчать, що до чоловіків звертаються у таких випадках у 4-5 разів частіше, ніж до жінок.
У якій пропорції представлені у тому чи іншому виданні самі журналісти — чоловіки й жінки? У середньому щономера трапляється у два рази більше підписів чоловіків, аніж жінок (ця цифра лишається практично стабільною для аналізу 1997 і 2000 років). Найбільша кількість підписів журналісток у газеті "Хрещатик" — в 1,7 разів більше. Коли ж придивитися до "позитивних" та "негативних" образів в українській періодиці сьогодні, розмежувавши їх за "чоловічою" і "жіночою" сутністю, то виявимо такі реальні пропорції: у першому випадку бачимо співвідношення
-медицина,охорона здоров'я
-права людини
-національна безпека,міжнародні зв'язки
-релігія
-спорт
-дозвілля
-соціальне забезпечення
-кримінал,злочини,судові справи
Найчастіше жінки фігурують у
публікаціях на такі теми:
-сім'я
-насильство над жінками
-жінка у культурній сфері
-мистецтво
-політика
-судові справи
-навколишнє середовище
Як бачимо, навіть такий поверховий аналіз показує надто повільну зміну чи соціальну перебудову й чутливість української преси. Гендерний дисбаланс в українських засобах масової інформації досить відчутний.
Наївно очікувати, що загальнополітична преса відмовиться від консервативно-патріархальних поглядів на розподіл ролей між чоловіком і жінкою. Не менш важливо, щоб відбулися зміни у ставленні жінок до самих себе. Активніша участь жінок як у технічній, так і в керівній сферах комунікацій і засобів масової інформації дасть можливість у майбутньому розширити уявлення про відчуття, життя й потреби самих жінок як рівних партнерів чоловіків-професіоналів у різних сферах діяльності. Відомий філософ Софокл зауважив: "Варто один раз поставити жінку на один рівень із чоловіком, як вона починає його перевершувати". Можливо, колись збудеться пророцтво, нібито Україною керуватиме жінка.