Аналіз - розкладання, розчленовування об'єкту, що вивчається, на складові частини. Один з методів проникнення в глибинну суть досліджуваних явищ.

Синтез - вивчення предмету в єдності і взаємодії всіх його складових частин, його системної цілісності.

Індукція - конструювання узагальнювальних висновків, теоретичних висновків, економічних законів на основі емпіричних спостережень великої кількості явищ, що вивчаються.

Дедукція – протилежний рух дослідницької думки від загальних наукових висновків до приватних явищ з метою: 1) наукової оцінки; 2) поглиблення, уточнення, підвищення якості загальних наукових висновків, законів.

Функції політичної економії. Політекономія вивчає відносини між людьми у вирішальній сфері їх життєдіяльності: у виробничо-господарській, економічній діяльності. Значення політекономії в житті суспільства може бути охарактеризоване її функціями [16, 45].

Політична економія як одна з галузей наукового знання, виконує:

1) пізнавальну функцію. Нею політекономія забезпечує накопичення наукових знань у області виробничо-господарської діяльності людей, а в цілому - нарощування інтелектуального потенціалу суспільства, розширює науковий кругозір людей, озброює їх знаннями об'єктивних законів економічного розвитку суспільства, силою наукового передбачення.

2) методологічну. Політекономія вивчає виробничо-господарські відносини людей в глибинній їх суті. Ця фундаментальна наука, є методологічною основою всіх економічних наук. Це свого роду економічна філософія.

3) практичну. Політекономія - теоретична основа економічної політики держави, підприємств, фірм. На основі законів, що відкриваються нею, і її теоретичних висновків органи держуправління, фірми визначають свої програмні цілі, економічну стратегію і тактику. Політекономія сприяє нарощуванню економічного потенціалу.

4) ідеологічну. Політична економія формує погляди, суспільні ідеї, суспільну свідомість. Є початковою основою формування економічного і політичного мислення.

2. Зародження економічної теорії та основні етапи її розвитку, школи політекономії

Історичний екскурс у минуле економічної думки показує, що люди завжди прагнули теоретично усвідомити економічні умови свого існування, мотиви господарської діяльності, а відтак, розгадавши таємниці економічних процесів, спробувати управляти ними. Практичні потреби регулювання економічного життя й зумовили виникнення економічної теорії [3, 56].

Економічна думка зародилася ще в стародавньому світі. Це була певна сума поглядів на господарські явища, на рушійні сили економічної діяльності людей. Істотного розвитку вона досягла в епоху рабовласництва. В працях Ксенофонта (430—355 рр. до н. е.), Платона (427—347 рр. .о н. є.), Аристотеля (384—322 рр. до н. е.), а також мислителів стародавнього Риму, Індії, Китаю міститься спроба з позицій свого часу з’ясувати загальні принципи економічного розвитку. «Економікс» (домашнє господарство) —так називалася праця видатного мислителя стародавньої Греції Ксенофонта, в якій зроблена спроба обгрунтувати мотиви господарської діяльності людей, висловлено ряд цікавих економічних думок.

Але не кожна економічна думка розвивається у систему поглядів і стає економічним ученням. Ні в рабовласницькому, ні у феодальному суспільстві ще не існувало стрункої системи економічних поглядів на економічні процеси. Вона складається поступово в процесі історичного розвитку суспільства [6, 88].

Могутнім поштовхом до формування економічної науки стало становлення в усіх структурах суспільного життя капіталістичних відносин, коли бурхливими темпами почали розвиватися продуктивні сили, стали формуватися ринок, обмін, торгівля. З’явилася потреба в дослідженні всіх ціх явищ, вивченні закономірностей функціонування економії в цілому. Врешті-решт постало питання і про джерела богатства націй і народів, груп людей, окремих осіб, засоби їх виміру.

Перенесення аналізу із сфери обігу .у виробництво стало початком економічної науки, що пов’язано зі становленням капіталістичного ладу. Саме його розвиток зумовив занепад меркантелізму і виникнення класичної буржуазної економічної науки.

Історично першими на шлях капіталізму стали Англія і Франція, де й зародилася класична буржуазна політекономія. Її засновниками були Вільям Петті (1623—1687 рр.,Англія) і фізіократи на чолі з Франсуа Кене (1694-1774 рр., Франція). Питання про походження багатства переноситься ними зі сфери обігу в сферу виробництва. На сню думку, саме тут і створюється багатство у вигляді матеріальних цінностей, а його джерелом є природа і праця. Ф.Кене в своїй праці «Економічна таблиця» (1758 р.) уперше в економічній літературі процес суспільного відтворення розглядав як цілісну систему виробництва, обміну, споживання[10, 67].

Накопичення великих об'ємів економічних знань приводить до їх розчленування і відособлення. Виникнення спеціальних досліджень відноситься до початку 17 ст. (зародження капіталізму і формування національних ринків), виражала інтереси буржуазії. Тоді і виник термін політекономія. Він був вперше застосований французьким ученим- меркантилістом Антуаном де Монкретьеном в 1615 р. в "трактаті адресованому королю і королеві". Меркантілізм- перша школа політекономії. Походить від італійського слова мерканте (купець). Багатство суспільства ототожнювали із золотом. Джерелом багатства- торгівлю. Меркантилісти сприяли розпаду феодалізму, первинному накопиченню капіталу.

Марксистське вчення вийшло на арену економічної теорії в середині 19ст. як одна з вершин теоретичної думки того часу. Таким воно в основному і залишається.

В "Капіталі" дано достатньо глибоке теоретичне віддзеркалення умов розвитку капіталізму вільної конкуренції кін. 18ст. поч. 19ст. Саме економічне вчення марксизму стало міцним фундаментом формування політичної економії як науки з чітко визначеним предметом. Марксовий аналіз виробничих відносин в єдності з виробничими силами, створення ним системи економічних категорій і законів, аналіз внутрішньої суперечності економічної системи - загальновизнані світовою наукою. Марксизм вніс принцип історизму, який дозволив Марксу відкрити закони економічного розвитку. Метод дослідження суспільних явищ Маркса являється в основному ефективним і зараз. Проте деякі положення або застаріли, або спочатку були помилковими. Маркс зосередився лише у сфері інтересів робочого класу і вона була їм заідеологізована. Всі основні соціальні погляди Маркса щодо екон. положення рабовласницького класу склалися в 1840-і рр. на початкових ступенях розвитку капіталізму.

В зв'язку