Сума цін виробництва в масштабі суспільства рівна сумі вартостей, перерозподіл вартості в результаті переливу капіталу відображає облік витрат капіталу, проте загальний рівень цін виробництва і їх зміна кінець кінцем зумовлюються рівнем і зміною ринкової вартості, рівнем і зміною суспільно необхідних витрат праці.

Отже, суть закону вартості полягає у тому, що в товарному виробництві основу пропорцій обмінюваних товарів визначає ринкова вартість, величину якої, у свою чергу, зумовлюють суспільно необхідні витрати праці.

Функції закону вартості. Закон вартості виконує наступні функції:

Перша функція — здійснення обліку суспільної праці через формування суспільно необхідних витрат праці.

Друга функція полягає у тому, що закон забезпечує розподіл праці між різними сферами виробництва. Через механізм коливань ринкових цін навколо вартості відбуваються перелив і переміщення чинників виробництва з одних галузей національної економіки в інші, регулюється співвідношення між випуском різних товарів.

Третя функція — стимулююча. Закон вартості стимулює зниження виробничих витрат. Якщо індивідуальні витрати праці перевищують суспільно необхідні, то для того, щоб не розоритися, товаровиробник зобов'язаний знижувати величину цих витрат. Підприємці прагнуть виробляти продукцію з меншими індивідуальними витратами праці, що при даних цінах забезпечує ряд економічних переваг — прискорення реалізації товарів, більший дохід і прибуток. А, як відомо, прибуток — об'єктивний стимул розвитку продуктивних сил на базі прискорення науково-техничного прогресу.

Четверта функція — розподільча, коли з допомогою цін здійснюється розподіл і перерозподіл суспільного продукту між регіонами, підприємствами.

П'ята функція закону вартості полягає у тому, що на його основі відбувається диференціація товаровиробників. Індивідуальні витрати праці у товаровиробників неоднакові. При продажі товарів товаровиробники, у яких вони нижчі, перебувають у вигідному становищі – отримають додатковий дохід. І навпаки, ті у кого індивідуальні витрати вище суспільно необхідних і вони не в змозі відшкодувати свої витрати праці, зазнають збитки, нерідко схильні до банкрутства, розоряються.

Таким чином, закон вартості:

1. Стимулює тих виробників, у яких індивідуальні витрати праці нижче суспільно необхідних.

2. Зумовлює диференціацію товаровиробників залежно від співвідношення їх індивідуальних трудових витрат з суспільно необхідними.

3. Стимулює зниження витрат.

4. Регулює розподіл праці по сферах виробництва.

5. Проявляється як закон цін - в основі цін лежить вартість.

Його функції здійснюються як при рівності ціни з вартістю, так і при їх розбіжності. Створює основи вартісного або ринкового механізму регулювання пропорцій виробництва.

Дію закону вартості не можна абсолютизувати, бо його роль в ринковій системі господарювання має обмежений характер. Цей закон достатньо переконливо пояснює економічні мотиви поведінки товаровиробника, продавця. Але, залишаючись в рамках дії тільки цього закону, важко, а в ряді випадків неможливо, пояснити економічну поведінку іншого суб'єкта ринку – покупця, споживача. Насправді: товаровиробник при продажу свого товару хотів би продавати його за такою ціною, яка повністю відшкодувала б всі його витрати і принесла максимум прибутки. Отже, вся логіка його поведінки приречена вимогами закону вартості. В іншому положенні опиняється споживач товару: покупця мало або зовсім не цікавлять витрати виробника на даний товар, його економічний інтерес в тому, щоб ціна була низкою, якість товару високою. Але, найголовніше у тому, що покупець цінує або не цінує споживацькі якості товару, його корисність, потрібність або непотрібність його для себе. Поведінку цього суб'єкта ринку вимогами закону вартості пояснити неможливо. Тут потрібне знання іншого закону ринку – закону попиту і пропозиції.

Закон попиту. Фактично він звучить так: чим вищі ціни, тим попит нижче і навпаки, чим ціни нижчі, тим попит вищий. Таким чином, головним чинником який робить вплив на попит, є ціна.

На попит також роблять вплив нецінові чинники:

· доходи;

· наявність даного товару на ринку (дефіцит);

· психологія покупок і смаки споживачів;

· ефекти очікування: зростання або зниження цін;

· наявність на ринку товарів-замінників (субститутів);

· наявність на ринку доповнюючих один одного товарів (компліментарних).

Всі нецінові чинники розглядаються в політекономії не в динаміці, а в статиці, тобто постійними. Це означає, що жоден з цих чинників не може надати на попит такого вирішального впливу як ціна. Тому вживається термін «за інших рівних умов».

Проте попиту «протистоїть» таке поняття як «пропозиція».

Терміни «попит» і «пропозиція» характеризуються теорією попиту і пропозиції. Суть цієї теорії зводиться до наступного - вартість, або ціна товару визначається не витраченою на його виробництво працею, а винятково попитом і пропозицією. Згідно з цієї теорії, якщо попит перевищить пропозицію, то вартість товару підвищиться, а коли збільшиться пропозиція при незмінному попиті, вартість товару зменшиться. Прихильниками теорії попиту і пропозиції були: французький економіст Ж. Б. Сей і англійський економіст Г.Д.Маклеод. Математичний вираз теорії попиту і пропозиції зустрічається у Л.Вальраса. Цієї теорії дотримувалися також представники австрійскої школи - К.Мєїгер, Е.Бем-Баверк, Ф.Візер. Англійський економіст А.Маршалл намагався з'єднати теорію попиту і пропозиції з теорією граничної корисності і теорією витрат виробництва. Американський економіст П. Самуельсон це з'єднання називав оптимістичним неокласичним синтезом [19, 123].

Закон грошового обігу виражає об'єктивний зв'язок між кількістю паперових грошей, що знаходяться в обігу і рівнем цін. Закон свідчить, що купівельна спроможність грошей міцна, якщо їх кількість відповідає потребам ринку в певній масі грошей. Ця маса прямо пропорційна сумі цін на товари і платні послуги і обернено пропорційна швидкості обігу грошей.

Так само існує ще безліч інших політекономічних законів, наприклад: закон падіння ефективності додаткових витрат чинників виробництва, закон накопичення, і. т.д.

4. Категорії політичної економії

Економічна категорія – це логічне поняття, що відображає в абстрактному вигляді найістотніші сторони