в дітей і захоплюється піклуванням про них, з другого – вона ажніяк не турбується про збереження дитинства, яке є не лише біологічною, а й культурною конструкцією.
За сучасних умов починають руйнуватися встановлені близько ста років тому бар’єри – закони про дитячу працю, обов’язкову освіту для дітей, правосуддя для неповнолітніх. Зараз ці бар’єри стикаються з епідемією дешевих наркотиків, якими торгують діти, і жорстокими вбивствами, скоєними підлітками. У цьому зв’язку зазнає критики система правосуддя для неповнолітніх, яка передбачає для менш жорсткі, ніж для дорослих покарання. Нарікання висловлюютьсяч і на адресу загальної дитячої освіти.
Доречно навести дані про вік, з якого настає кримінальна відповідальність. В різних країнах він різний : «…в Англії – 8 років, в Греції, Франції – 13 років, в ФРН – 14 років, у Швеції – 15 років, в Египті , Лівані, Іраку – 7 років, в Ізраїлі – 9 років» [6;10].
В США навіть висловлюється думка про те, що, уряд взагалі повинний усунутися зі сфери освіти, яка має бути віддана на відкуп самих батьків. Протилежна точка зору виходить з того, що за умов конкуренції до дітей, навпаки, мають пред’являтися підвищені вимоги. «В багатьох школах в Атланті, наприклад, збираються скасувати канікули, позаяк рівень конкуренції в сучасному світі вимагає від дітей ще більших навичок і знання ще більшого обсягу інформації» [11;34].
Штучно прискорене набуття дітьми «дорослих» рис виявляється, між іншим, у тому, що, починаючи з 60-х років фото- та телезображення дітей дедалі сексуалізуються. Особливо це стосується телесеріалів для дітей та підлітків, дитячих рок-груп і т.і. До тогож діти можуть завчасно познайомитися з сексом та насильством завдяки комп’ютерним мережам.
Проте історичний досвід засвідчує, що діти є найгнучкішою та найсприйнятливішою частиною суспільства, отже, турбуватися про долю дитинства за сучасних умов не вартоД.Радишевський вважає, що “…необхідно визнати зміни, що відбулися в сучасних дітях, а також підтримати позитивні зрушення і намагатися за змогою контролювати негативні”[11;34].
Проблема раннього подорослішання дітей набуває особливо жахливих форм за умов соціальної кризи, яку переживають зараз народи посттоталітарних країн. Про це свідчать результати досліджень, проведених психологами Московського Педагогічного Університету. “…До кримінально-караних діянь залучається чимдалі більше дітей і підлітків. Професійні вбивці з числа неповнолітніх, що отримують “гонорар” за кожний влучний постріл, банди, які складаються з дівчат, що діють з загостреною жорстокістю, - це не плід запаленої фантазії, а факти міліцейської хроніки” [12;24].
З результатів досліджень випливає, що за звичай залучення дитини до кримінального світу буває пов’язано з наркотиками. На думку вчених, немає універсальних методів запобігання цього лиха. З огляду на загрозу захоплення наркотиками небезпечним віком є юність та молодість аждо 25 років – на цей час формується особистість. Інакше кажучи, кожен з підлітків та молодих людей може стати жертвою наркотиків. Проте найчастіше до них звертаються підлітки з бідних сімей. Наркоманія сприяє їхньому залученню до злочинв, пов’язаних з вандалізмом, тероризмом і вбивствами на замовлення.
Висновки московських психологів невтішні. Навіть на тлі соціальних негараздів підліткова агресивність жахає. Небезпека загрожує передусім великим містам Росії та інших нових незалежних держав.
Новим негативним явищем для російських підлітків стає примус до вживання наркотиків. Його жертвами стаютбь переважно діти з забезпечених сімей. При цьому застосовується наступна схема : злочинці обирають підлітка з сім’ї, що має деякий матеріальний достаток, запрошують його на вечірку, де дають йому наркотичний укол. Іноді вистачає одного-трьох “сеансів”, післі чого настає звикання до наркотиків. Зрештою жертва стає платоспроможним клієнтом на наступні роки.
“За експертними оцінками міжнародних організацій, Росія з країни транзиту наркотиків перетворюється на споживача. Запобігти цьому процесові вже неможливо” [12;24]. Йдеться про те, щоби принаймні протидіяти цьому небезпечному для молоді явищу. Безпосередня наближеність Росії до нашої країни вимагає від правоохоронних органів нашої країни бути готовими реагувати на нього.
5.
Діти і молодь як об’єкт сексуальної експлуатації.
“Щороку в усьому світі близько мільйона дітей – дівчат і хлопців – стають жертвами проституції та інших форм сексуальних злочинів” [10;8].
Д. Касаткин у своїй публікації “ЮНЕСКО. Защита прав детей” в журналі “Азия и Африка сегодня” наводить наступні статистичні дані Дитячого фонду ООН (ЮНИСЕФ).
Як найменше 250 тисяч бразильських звідників пропонують в якості проституток тисячі дівчат-підлітків. В Китаї від 200 до 500 тис. дітей займаються проституцією. Впродовж декількох останніх років 5 тис. китайських дівчат були відправлені в доми розпусти М’янми та інших країн. У столиці Колумбії Боготі чисельність дітей, яких використовують у сексуальних цілях, з 1991по 1998 роки зросло в п’ять разів. В Таїланді сексуальній експлуатації піддаються 300 тис. дітей.
У сферу сексуальної експлуатації залучені також діти країн Європи та Північної Америки. Так, у країнах Східної Європи нараховують 100 тис. безпритульних дітей. Багатьох з них переправляють у доми розпусти Західної Європи. В Канаді організовані угруповання звідників пропонують в якості проституток тисячі дівчат-підлітків. У США за офіційними даними у проституцію залучено більше 100 тис. дітей.
Експерти виділяють такі передумови сексуальної експлуатації дітей :
“недотримання законів про охорону прав дітей;
значне поширення убозства через перенаселення, безробіття, зростання урбанізації і міграції населення;
міжнаціональні і етноконфесіональні конфлікти, що породжують хвилю біженців, значну частину яких становлять діти;
їхні батьки опинившися без засобів до існування,, житла і роботи. Не у змозі забезпечити своїм дітям нормальних умов життя, з чого користаються різного роду злочинні елементи;
збільшення зростання виробництва й продажу наркотичних засобів;
занепад інституту сім’ї;
поширення сексуальної реклами і
