фонду та держбюджету. Крім того, поетапне підвищення прожиткового мінімуму негативно позначається на соціальних виплатах, які здійснюються на підставі гарантованого мінімуму, збільшення якого протягом року не передбачається.
Висновки до розділу 2
Доходи населення – один з найважливіших показників, що характеризує рівень економічного та соціального стану та захищеності суспільства. Сенс цього поняття полягає в тому, що працюючим та членам їх сімей повинно бути гарантовано право на отримання достатнього мінімального доходу як на сьогоднішній день, так і в майбутньому для задоволення матеріальних потреб, доступності до якісної освіти, медичних послуг та відпочинку, що забезпечує нормальну життєдіяльність та можливості розвитку людини.
Базовим державним соціальним стандартом у сфері доходів населення визначено прожитковий мінімум, який затверджується законом і на основі якого визначаються розміри мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, неоподатковуваний мінімум доходів громадян, розміри державної соціальної допомоги, виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, розміри інших видів соціальних виплат. Прожитковий мінімум застосовується також для загальної оцінки рівня життя в Україні, що є основою для реалізації соціальної політики та розроблення державних соціальних програм.
Законом забезпечені рівні умови надання застрахованим особам допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах, при народженні дитини, по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та на поховання незалежно від виду діяльності, форми власності та господарювання. Допомога по тимчасовій непрацездатності виплачується застрахованій особі за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності з шостого дня непрацездатності. Перші п’ять днів тимчасової непрацездатності оплачуються за рахунок коштів роботодавця, що сприяло посиленню контролю за виданням листків непрацездатності. Допомога по тимчасовій непрацездатності у разі настання інших страхових випадків (необхідності догляду за хворою дитиною віком до 14 років, хворим членом сім’ї, догляду за дитиною віком до 3-х років або дитиною-інвалідом до 16 років у разі хвороби матері або іншої особи, яка доглядає за цією дитиною, тощо) виплачується застрахованій особі з першого дня за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності. Допомога по тимчасовій непрацездатності надається застрахованим особам в залежності від розміру заробітної плати (доходу) і страхового стажу.
Соціальна стабільність в суспільстві – необхідна умова сталого розвитку. Економічне зростання значною мірою залежить від стратегії і тактики державного регулювання, від визначення пріоритетів і напрямів соціальної політики адекватних ринковим відносинам, спрямованих на забезпечення соціального захисту та безпеки населення. Від ефективності соціальної політики, дія якої спрямована на захист індивідуума у суспільстві від різноманітних форм соціальних та економічних ризиків, залежить ставлення громадян до впроваджуваних реформ.
Розділ 3
ефективність політики соціального захисту
в Україні та світі
3.1. Основні проблеми соціальної політики та шляхи їх подолання для України
Проблеми рухають світ, історію, думки людей. Передовсім про-блеми соціальні — незадоволення рівнем життя, низькою зарплат-нею чи відсутністю засобів до існування через безробіття, поганим житлом, недостатнім чи надто дорогим медичним обслуговуванням, неякісною освітою, незахищеністю в старості тощо. Як стверджує Г. Лейчер, існує універсальне визнання бажаності кращої освіти, здо-ров'я та безпечнішого життя для всіх, однак немає, й ніколи не було, загальної згоди щодо засобів досягнення такої мети [71, с. 346].
Більш того, саме визначення соціальних проблем доволі супереч-ливе, а відтак цілі й цінності політики, спрямованої на їх пом'якшен-ня, відмінні у різних країнах. Коли говорять про соціальну політику у глобальному вимірі, то найчастіше згадують про бідні країни. Про-те, наприклад, одна з найбагатших та найпотужніших країн світу – США, котра надає допомогу багатьом іншим країнам, не позбавле-на власних проблем. Серед них називають такі:
1) проблема бідності – кожен восьмий американець бідний;
2) зростає кількість звернень за терміновою допомогою в харчуван-ні та притулку;
3) рекордно високою є нерівність доходів (крива Лоренца);
4) щорічно 5 тисяч дітей гинуть від рук своїх батьків, а 30 тисяч стають інвалідами внаслідок знущання та занедбання (недосконалість соціального захисту дітей) [72].
Всі ці соціальні проблеми вважаються такими, що порушують норми та цінності суспільства. І хоча такі труднощі й перешкоди інколи розглядають та оцінюють як проблему самої людини (напри-клад, звинувачують бідних у тому, що вони, мовляв, лінуються за-робляти), проте досить часто провину за скрутне становище певного сегменту населення несе на собі система, оскільки вона не забезпечи-ла адекватних програм для запобігання бідності й допомоги вразли-вим групам. Насправді ж, істина перебуває посередині – звинуваченнями особи й звинуваченнями системи. Адже зрештою си-стему формують люди й вони впливають на неї. Для розв'язання цих проблем не існує єдиного рішення, кожна країна вирішує їх по-своєму.
Варто зауважити, що науковці віддавна прагнуть об'єктивно оці-нювати соціальну ситуацію та проблеми соціального розвитку, інколи й у розріз із офіційним, політичним дискурсом щодо цієї теми. Так, у 70-ті роки XX століття двоє американських учених – запропонували використовувати щорічний показник – "Індекс соці-ального здоров'я", який включає вимірювання стану розв'язання 16 ключових соціальних проблем. При розрахунку цього показника до уваги беруть, зокрема рівень безробіття, відсоток дітей, які зроста-ють у бідності, середній тижневий заробіток, забезпеченість медичними страхуванням [51, с. 13]. Запропонована система оцінювання була орієнтована передовсім на визначення й порівняння ситуації в різних місцевостях США, але сам підхід до вив-чення соціального становища є досить цікавим, бо він враховує знач-но більше детермінант соціального благополуччя, аніж зайнятість та прибуток [51, с. 18].
Найвідомішим показником, який часто використовують у со-ціальній політиці, є Індекс людського розвитку, який розрахо-вують, виходячи з очікуваної тривалості життя при народженні, рівня освіти та розміру реального ВВП на