Стратегічне управління за сучасних умов набуває де-далі більшого значення, оскільки визначає стабільність діяльності галузей економіки. На практиці діє закон «60 – 30 - 10», сутність якого полягає в тому, що джере-лом усіх наших невдач є наші рішення. Цифрові значен-ня закону уявляються у такий спосіб: 60% невдач зумовлені стратегічними рішеннями, 30 — тактичними прорахунками і 10 % залежать від помилок опера-тивної діяльності [35, с. 283].

3.2. Світові тенденції соціального захисту та їх вплив на побудову моделі соціального забезпечення в Україну

Соціальна політика призначена задовольняти потреби людей, а їх стає на Землі все більше й більше. Згідно з даними ООН, 2025 року населення планети сягне 9,3 мільярдів, і це становитиме дуже складну проблему, особливо якщо зважити, що понад 90 % зростання населення припадає па менш розвинуті країни, де і так па-нують бідність, голод та інфекційні захворювання. Скажімо, в 1950-х роках населення Африки становило половину населення Європи, 1985 року воно було однаковим, а 2025 року очікується, що воно буде вчетверо більшим, аніж населення Європи.

Африканські країни мають найнижчі показники ВВП на душу населення й найвищий коефіцієнт фертильності Коефіцієнт фертильності (загальний) — середня кіль-кість дітей, які могли бути народжені однією жінкою впродовж її життя, якби вона прожила свої потенційно продуктивні роки відпо-відно до вікових показників фертильності у певному році; виділяють також коефіцієнт фертильності одружених жінок — кількість наро-джених живими дітей на тисячу одружених жінок віком 15-49 років в цьому році, в деяких країнах 15-45 років. - Семигіна Т.В. Порівняльна соціальна політика: Навч. посіб. – К.: МАУП, 2005. – С.271., тоді як ситуація, на-приклад, у Західній Європі є протилежною: середній коефіцієнт фертиль-ності дорівнює 1,5, а ВВП на душу населення є вищим майже у 15 разів.

Хоча африканським країнам властивий високий рівень смертності не-мовлят, а також високий рівень захворюваності на СНІД (мова про це йти-ме далі), проте ці країни продовжують бути лідерами у прогнозах щодо зро-стання чисельності населення. Загалом, найбільше зростання населення прогнозують у таких країнах, як Ангола, Конго, Ірак, Нігер, Уганда, Ємен, а також на Палестинській території. Серед індустріалізованих країн най-більше зростання населення відбуватиметься в США завдяки відносно ви-сокому коефіцієнту фертильності та міграції. Варто згадати, що найбільших втрат населення у період до 2025 зазнавати-муть Ботсвана (де майже 40 % населення інфіковані ВІЛ/СНІД), Болгарія, Естонія, Японія, Росія, Південна Африка та Україна.

У той час, коли в найбідніших країнах відбувається стрімке зрос-тання чисельності населення, а це ще більше погіршує соціально-еко-номічну ситуацію у них, в індустріалізованих країнах спостерігають феномен "постаріння" суспільства, а інколи навіть і від'ємний показ-ник приросту населення. Загалом, у розвинутих країнах люди похилого віку становлять 14 % від усього насе-лення, а до 2025 року їхня кількість має зрости до 25 %.

Зважаючи на збільшення в суспільстві частки людей похилого ві-ку, які живуть усе довше й довше та потребують відповідного медич-ного і соціального догляду, а також на те, що у 2005-2010 роках на пенсію виходитиме покоління "буму народжуваності", такі тенденції ставлять під загрозу існуючу систему пенсійного, соціального та ме-дичного забезпечення розвинутих країн. Скажімо, витрати на медич-не обслуговування американця старшого 65 років учетверо вищі, аніж витрати на молодшого співвітчизника. За прогнозами, до 2030 року чисельність людей старших від 65 років (пенсійний вік і для чоловіків, і для жінок в Америці) має зрости у цій країні вдвічі. Оскільки в США медичне обслуговування людей похилого віку здій-снюють за державний кошт (тобто фактично за податки), це призве-де або до посилення податкового навантаження на працюючих, або до введення персоналізованих пенсійних медичних накопичувальних рахунків, або з'явиться обмеження доступу до безкоштовного медич-ного обслуговування цієї групи населення, або підвищення віку вихо-ду на пенсію (такі альтернативи обговорювали під час курсу із "По-літики охорони здоров'я" американські студенти магістерської про-грами з менеджменту, котрі самі є керівниками медичних закладів). Чимало держав, знаючи про соціально-демографічну тенденцію "по-старіння" населення, прагнуть знайти адекватне її вирішення.

Менш розвинуті країни мають незначну частку людей похилого віку. Хронічне недоїдання та бідність погіршують фізичний стан і спричи-няють коротку тривалість життя. В багатьох африканських країнах люди потерпають від інфекційних захворювань — діареї, туберку-льозу, малярії, холери тощо. Окрім того, в останні два десятиліття на соціально-демографічну ситуацію в світі суттєво впливає поширення ВІЛ/СНІДу, яким інфіковано нині понад 40 мільйонів осіб. При цьо-му 70 % ВІЛ-інфікованих мешкає в африканських країнах, де СНІД поступово стає основною причиною смерті.

Україну ця соціальна проблема не оминула.

Проблема ВІЛ/СНІДу не є винятково медичною проблемою. Вона негативно впливає на соціально-економічний розвиток будь-якої країни в цілому. Вона має негативний вплив на економічну продуктивність. Вона створює загрозу соціальній злагоді всередині суспільства, навіть створює загрозу національній безпеці.

Ця проблема вже не обмежуються виключно так званими маргіналізованими групами суспільства, такими, як інфекційні наркомани або гомосексуалісти. Вона стає проблемою для населення країни взагалі, з якою кожен день стикаються звичайні люди. З нею може стикнутися будь-хто з нас, члени наших родин. Ми стикаємося на рівні громади будь-якого села чи міста. Таким чином, ця потребує комплексної, всебічної реакції.

Такий комплексний виклик вимагає дуже глибокої обізнаності на рівні кожної людини. Ця проблема також вимагає дуже сильного політичного лідерства на самому високому рівні керівництва країни та вимагає запровадження програм, які сприятимуть зміні