культурні. Наступний важ-ливий етап — прийняття у 1966 Міжна-родного пакту про соціальні та економіч-ні права, який набирав чинності через 10 років (1976). Друга половина XX ст. ознаменувалася швидкою зміною погля-дів на роль держави у наданні соціальної допомоги. У тезах це можна викласти та-ким чином: концепція "держави загаль-ного добробуту"; зневіра у "державі за-гального добробуту" — у спроможності бюрократичних організацій розв'язува-ти соціальні проблеми; поява недер-жавних (неприбуткових, некомерційних, волонтерських організацій), їхніми пере-вагами проголошувалося те, що вони гнучкіші, дешеві, спеціалізовані та не-формальні; ідеологія "правого крила" (М. Тетчер, Р. Рейган)— роль уряду в соціальній політиці повинна постійно зменшуватися, це пов'язано не з кошта-ми, а з переконаннями, що коли весь час допомагати людям, вони стануть залеж-ними; комунікаційні ідеї (американський соціолог Е. Еціоні) — люди повинні об'єднувати зусилля у відродженні гро-мади; антипрофесіоналізм — ніхто кра-ще за вас не знає, як розв'язати вашу проблему; волонтерські організації, гру-пи самодопомоги – найкращі представ-ники від вас. Хоча розвиток поглядів на роль держави у забезпеченні соціального захисту в різних країнах був дещо від мінним, однак можна твердити про спільні тенденції в розвитку державних систем соціального захисту. Напр., П. Спі-кер у своїй книзі "Соціальна політика: теми і підходи" поєднує ці погляди і про-понує пояснення спільних тенденцій на двох теоріях: теорії конвергенції і теорії криз [35, с. 11].
Як бачимо, питання соціального захисту населення хвилює людей. На сьогоднішній день вагомий внесок до розробки провідних проблем соціаль-ної політики та економічних основ соціального захисту на-селення, удосконалення його механізмів здійснили вчені дальнього зарубіжжя: Людвиг Ерхард, Ламперт Хайнц, Аксель Зіденберг, Лутц Хоффман (Німеччина), які запропо-нували засади соціальне орієнтованої моделі розвитку сус-пільства, соціальної ринкової економіки та узагальнили міжнародний досвід економічних реформ. Шведським фа-хівцем Гунаром Мюрдалем обґрунтовані провідні напрям-ки діяльності держави стосовно створення дійової ефектив-ної системи соціального захисту населення.
Вченими деяких зарубіжних країн досліджені пріори-тети і принципи соціального захисту населення (А.Рай-кевич — Польща, А.Фокслі, Е.Денісон – США, П.А.Самюельсон, В.Д.Нортгауз, І.Глесон — Велика Британія). Дослідження проблем соціального забезпечення здійсни-ли Оллі Кантас, Велі Маті Рітакаліо (Фінляндія), а ме-тодичних аспектів соціального захисту – Д.Лаусон (Ав-стралія) та багато інших [35, с. 8].
1.4. Моделі соціального захисту населення зарубіжних країн
Незважаючи на істотні відмінності в соціально-економічній та політичній ситуації в країнах розвиненої ринкової та перехідної економіки, зарубіжний досвід соціальної політики має певне значення у формуванні ефективної моделі соціального захисту населення України. Цінність цього досвіду полягає у наступних положеннях:
– приділеній великої уваги питанням соціальної політики та відпрацюванню оптимальних форм, методів і механізму соціального захисту різних верств населення;
– профілактичній спрямованості підходів боротьби з бідністю та реальності діючих систем соціального захисту населення;
– побудові механізму соціального захисту населення з урахуванням системоутворюючого фактора, втіленого у сукупності суспільних цілей та інтересів громадян;
– реалізації соціальних програм на основі застосування їх належного наукового забезпечення, соціальної експертизи і моніторингу;
– перенесенні акцентів у вирішенні проблем соціального захисту з центральних державних структур на регіональні, підвищенні ролі недержавних громадських організацій у реформуванні системи соціального захисту населення;
– використанні в системі соціального захисту найбільш ефективних його форм та методів, раціонального співвідношення адресності і безадресності з урахуванням матеріального становища особи, сім'ї, окремих соціальних груп населення.
У сучасний період соціальна орієнтація ринку передбачає включення у його механізм спеціальної системи соціального захисту населення. В залежності від критеріїв побудови сис-теми соціального захисту шведським дослідником Еспрінгом-Андерсеном усі промислове розвинені країни розподілені на Декілька типів.
Для першого – ліберального типу характерне те, що соціальний захист відокремлений від вільного ринку і обмежується захистом осіб, які позбавлені певних доходів. Друга – консервативна модель соціального захисту розглядається як класичний варіант соціального страхування, який враховує трудовий внесок людини. Для третьої моделі характерний зрівняльний підхід, коли допомога населенню надається не-залежно від наявності інших доходів.
Слід зазначити, що результативність моделей соціально-го захисту населення визначається, перш за все, здійснюваною державою соціальною політикою. На думку вченого, політика, колишнього канцлера ФРН Людвіга Ерхарда, соціальна політика — це політика не для мільйонерів, а політика для мільйонів [60, с. 356]. В умовах соціальної орієнтації рин-ку — це посилення державного регулювання всіх сфер сус-пільства, і перш за все його економічної основи. Саме при Ерхарді у широкий науковий обіг увійшов термін «соціальна держава» у протилежність державі монетаристського типу. На відміну від монетаризму соціальна держава регулює суспільні процеси, у тому числі й ринок, здійснює соціальну політику в інтересах більшості народу. Отже, при такій мо-делі підсилюється вплив держави на механізм функціонуван-ня ринку шляхом різнобокої та взаємопов'язаної соціально-економічної, валютно-фінансової, науково-технічної, інвес-тиційної та екологічної політики, що забезпечує необхідний розвиток виробництва та вирішення соціальних проблем сус-пільства. Стосовно такої моделі перевага віддається так зва-ному індикативному плануванню, що передбачає встановлен-ня замість директивних показників певних індикативних показників і параметрів. Але держава не має право обіцяти населенню неможливого. Прийняття соціальної програми базується на проектах фінансового, матеріального, організа-ційного, кадрового забезпечення [35, с. 24,25].
«Німецьке чудо» було досягнуто, перш за все, завдяки вірному відбору соціально-економічної моделі розвитку сус-пільства, відповідності певних витрат (одна третина) від за-гального бюджету на соціальне забезпечення населення. Для охорони здоров'я здійснюється страхування на випадок хво-роби. Так, усі працюючі з найму безробітні та пенсіонери відповідно до Закону про страхування підлягають страхуванню на випадок хвороби. З метою раннього виявлення певних хво-роб передбачені профілактичні огляди різних груп застрахованих: дітей у віці до 4 років, жінок у віці