По-друге, і в умовах суверенної держави, і в княжу добу, і зараз, українська геополітика завжди була багатовекторною, що дозволяло утворювати і зберігати баланс політичних сил, забезпечувати державну незалежність.

По-третє, ніякий розподіл українських земель між Польщею і Росією, ніяка їх розірваність між багатьма європейськими державами не завадили українському народові знов забезпечити відродження своєї держави, зберегти свою ідентичність.

Місце України в системі міжнародних відносин визначається її геополітичним положенням, економічним потенціалом і зовнішньою політикою. На думку Р.Синельникова "розташування України в Південно-Східній центральній частині Європи, в місці перетину трьох великих геополітичних масивів – Євроатлантичного, Євроазійського та Ісланського, створює унікальний цивілізаційний простір, де можна спостерігати не тільки певні переваги, але й проблеми" [ ]. Україна є найбільшою за територією суто європейською державою. За чисельністю населення вона посідає 3 місце в Європі, поступаючись ФРН, Франції, Великобританії та Італії. Від СРСР Україна успадкувала значний економічний потенціал, більшу частину якого, щоправда, з різних об'єктивних і суб'єктивних причин – розрив господарських зв'язків з колишніми радянськими республіками. "Дане розташування є визначальним для України, яка має усвідомити себе в геополітичному контексті, визначає свої геополітичні інтереси з урахуванням складної системи інтересів різних країн та сучасних сил" [ ].

Отже, в цілому географічне розташування, розміри території, чисельність населення, потенційні економічні можливості України дають їй змогу мати статус великої європейської держави з власною постратегічною орієнтацією.

У складі СРСР Україна не була самостійним суб'єктом зовнішньої політики. Хоча формально вона була членом ООН, навіть однією з держав-засновниць цієї організації, мала власне зовнішньополітичне відомство, її дії на міжнародній арені визначалися союзними органами. Зі здобуттям Україною незалежності перед нею постала нагальна проблема розбудови власної зовнішньої політики.

Геополітичні і національні інтереси України виділили зовнішньополітичну концепцію держави, сформована в "Основних напрямках зовнішньої політики України" – документі, прийнятому Верховною Радою України 2 червня 1993 р. В цьому документі підкреслюється, що головні сфери зовнішньої політики України.

Пріоритетним завданням України є входження в європейську та світову спільноти, вихід у багатовимірний світ складних міжнародних відносин. "Україні потрібно знайти власне місце в цьому просторі, яке б відповідало її потенціалу великої європейської держави" [ ].

В сучасних умовах зовнішньополітичний курс Української держави визначається як багатовекторний. Як зазначає А.Зленко: "Багатовекторність – це розвиток і підтримка відносин з багатьма учасниками міжнародного життя" [ ]. Представники різних політичних сил намагаються оприлюднити погляди щодо зовнішньополітичних пріоритетів України, відповідно до власних ідеологічних уподобань. Найбільш гострі дискусії розгортаються між тими, хто орієнтований на пріоритетний розвиток відносин з посткомуністичною Росією і тими, хто головним завданням вважав включення України в євроатлантичні структури. Проблема геополітичного вибору може постати не тільки в площині "багатовекторності", але й в площині двохсторонніх взаємин з окремими країнами світу. Пошук Україною надійних стратегічних партнерів серед країн світу – це тривалий і складний процес, який залежить від багатьох чинників. "Усвідомлення кардинальних змін у всіх сферах життя на рубежі століть зумовлює багатовекторність геостратегії України у постбіполярному світі" [ ].

Спробуємо викласти сучасної можливі політичні напрямки розвитку держави. До основних зовнішньополітичних пріоритетів України відносять:

виживання України як суверенної, незалежної держави, зміцнення фундаментальних цінностей та інституцій, що забезпечують добробут, безпеку і соціокультурний прогрес.

повернення України в Європейський цивілізаційний простір, всебічна інтеграція до європейських і євроатлантичних політичних структур, а також структур безпеки.

пріоритетна орієнтація на інтеграцію до Європейського Співтовариства і Західноєвропейського Союзу. Поглиблення спеціального партнерства з НАТО, куср на приєднання в якості першого кроку до політичних структур цієї організації. Як зазначає Р.Синельником: "Пріоритетність відносин з Європейським співтовариством визначається національними інтересами України... У відносинах з НАТО Україна керується положеннями Хартії про особливе партнерство і співпрацює з структурою в рамках Програми "Партнерство заради миру" [ ] ...зазначає, що "пріоритетними напрямами двосторонніх відносин України виділені відносини з такими групами держав: західні держави – члени ЄС і НАТО" [ ].

зміцнення стратегічного партнерства із США і зв'язків з країнами Західної Європи.

підтримка і розвиток рівноправних і взаємовигідних економічних, політичних і соціокультурних відносин з Росією. Відомий український політолог Шляхтун пише: "Росія є найближчим північно-східним і найбільшим сусідом України, основним джерелом енергоносіїв і головним ринком збуту товарів" [ ]. У свою чергу Синельников так говорить про відносини України і Росії: "Відносини з Російською Федерацією Україна будує на рівноправному партнерстві, свідченням такого підходу є Договір про дружбу, співробітництво і партнерство, Програма економічного співробітництва країнами СНД, але переважно на двохсторонній основі" [ ].

зміцнення і консолідація особливих відносин із стратегічно важливими сусідами, насамперед з Польщею, Туреччиною, Грузією, Азербайджаном, країнами Балтії і Центральної Азії.

Основним базовим національним інтересом, геополітичним пріоритетом і стратегічним завданням зовнішньополітичного курсу України є її виживання і розвиток як незалежної суверенної держави сучасного світу за умов збереження її національних цінностей, захисту економічного та політичного суверенітету. Його реалізація є головною передумовою забезпечення добробуту, безпеки, соціального і культурного розвитку всіх громадян України.

Як бачимо, кожен із цих варіантів має свої переваги й недоліки, своїх прихильників та опонентів як серед провідних політиків, так і серед рядових громадян.

Отже, така багатовекторна дипломатія, розвиток міжнародних зв'язків в різних напрямках, Україна не має однієї орієнтації на якусь одну країну або групу країн супроводжується геополітичним положенням України, як держави що розташована між Сходом і Заходом.

Розділ ІІ. Основні напрями української