2.1. Євроінтеграція як стратегічний вектор зовнішньої політики України.

Наприкінці ХХ ст. Україна стала незалежної державою, яка прагне знайти своє місце в новому геополітичному просторі Європи. Україна, займаючи важливе місце в Європі, є одним із визначальних чинників нового геополітичного становища в цьому регіоні. В складному процесі системних змін у міжнародних відносинах одну з вирішальних ролей відіграє стратегія розширення ЄС. Для України, яка впродовж своєї історії перебувала в центрі геополітичних інтересів кількох наддержав, зовнішньополітичний вибір має не тільки внутрішню, а й міжнародну вагу. Стратегічна мета нашої країни полягає в інтеграції до європейських та євроатлантичних структур. За умов збереження багатовекторної зовнішньої політики України принциповий європейський вибір обумовлюється національними інтересами. "Пріоритетним тепер стає набуття повноправного членства у ЄС, який певно, визначатиме образ Європи ХХІ ст. Такий стратегічний курс має усунути вагання потенційних партнерів, пов'язані з "невизначеністю" і "непередбачуваністю" України [ ].

(Прагнення України стати повноправним членом ЄС було висловлено Президентом України Л.М.Кравчуком 14 червня 1994 р. у Люксембурзі під час підписання Угоди про партнерство і співробітництво між Україною і ЄС). Важливим вектором української зовнішньої політики є її європейська інтеграція (орієнтація). Як зазначає С.Василенко: "Європейський вибір України – це вихід у перспективі на потужні європейські ринки, нові технології, стандарти, це рух українського суспільства вперед. Європейський вектор України – це не тільки однолінійний рух на Захід, але й добрі стосунки з країнами-сусідами" [ ].

Розвиток взаємовідносин між Україною і ЄС ускладнюється вимогами Брюселя відмовитися від ядерної зброї й одержати статус без'ядерної держави.

Таким чином, конкретний вклад нашої держави у справу безпеки полягає в тому, що вона не успадкувала "ядерного менталітету" СРСР, усвідомила власну відповідальність за міжнародну безпеку. Цей виважений підхід засвідчили такі політико-правові акти, як Декларація 199 р. про державний суверенітет, Основні напрями зовнішньої політики, схвалені 1993 р. Верховною Радою, а також концепція національної безпеки України, прийнята на початку 1997 р. Іншими гострими проблемами, що викликали тертя між Україною і ЄС були питання закриття Чорнобильської АЕС і забезпечення ядерної безпеки нових реакторів.

Отже, особливу (місце в співтоваристві ЄС з Україною) увагу ЄС приділив питанню закриття Чорнобильської станції, на здійснення цього завдання були виділені чималі кошти. Важливим у формуванні зовнішньої політики України є те, що сьогодні вона формується на засадах рівноправності і добросусідства. Україна добровільно взяла на себе зобов'язання дотримуватись без'ядерного статусу. У 1996 р. був вивезений і знищений весь величезний ядерний потенціал колишнього СРСР, який розміщувався в Україні, що стало безпрецедентним явищем світової політики, вагомим внеском України в безпеку країн європейського континенту.

Найважливішим пріоритетом сучасної української геополітики є її західноєвропейський вектор. Україна історично і географічно завжди була європейської країною із традиційно тісними зв'язками з європейськими державами, особливостями культури та менталітету населення.

Свого часу М.Грушевський писав, що "в порівнянні з народом великоруським український є народом західної культури – одним з найбільш багатих східними, орієнтальними впливами, але все ж за складом своєї культури й свого духу народом західним" [ ].

Україна проголосила своєю стратегічною метою здобуття повноправного членства в ЄС і отримання статусу асоційованого члена ЄС – своїм головним зовнішньополітичним пріоритетом. Ця мета зафіксована у документі ВРУ "Про основні напрями зовнішньої політики України" 1993 р.

Головне для нас, як зазначає А.Гальчинський – це "постійно доводити світовій спільноті свою послідовність в обраному курсі, в утвердженні демократичних засад суспільства, принципів верховенства закону і права, соціально спрямованої ринкової економіки" [ ].

Після ратифікації усіма державами – членами ЄС Угоди про партнерство і співробітництво Європейського Союзу з Україною, у грудні 1999 р. ЄР затвердила спільну стратегію ЄС щодо України. Комплекс заходів розрахований на 4 роки і є унікальним спеціальним документом, що закладає засади співпраці з державою, яка не є безпосереднім претендентом на вступ до Союзу. Цей програмний документи, зокрема, передбачає підтримку процесу демократичних і економічних перетворень в Україні, її внутрішньої та зовнішньої політики, правових основ. Реалізація Україною всіх намічених реформ може стати "трампліном для майбутнього членства України в ЄС", для надання їй перед цим статусу асоційованого члена ЄС, до чого наша держава прагне в останні роки. Україні важливо відновити репутацію в Раді Європи.

Чому Україна обрала європейську орієнтацію? Європейська орієнтація – це відповідь суспільства на виклик сучасної історії. Впродовж тривалого часу Україна була позбавлена природного для неї європейського напрямку розвитку і навіть самої державності. Ці обставини досить відчутно загальмували процес розвитку українського етносу та його міжнародні зв'язки з європейськими країнами ["Важливим кроком стало входження України до РЄ, організації, яка згідно зі своїми статутними документами, ставить за мету узгодження позицій і досягнення згуртованості держав-учасниць на основі спільних принципів та ідеалів західної демократії, а також сприяє їх економічному та соціальному розвитку"]. На сучасному етапі розвитку завдання полягає в тому, щоб активізувати європейську спрямовуючу української зовнішньої політики та відновити розірванні зв'язки з європейськими державами. Своє бачення відносин України з ЄС передає на виступі МЗС України на конференції А.Зленко, який заявив: "На нинішньому етапі для нас принциповими є 2 речі: отримати від ЄС чіткий сигнал про політичну перспективу нашого членства і не опинитися в ізоляції від ЄС після того, як його членами стануть наші безпосередні сусіди" [ ].

Значною подією для української держави стало підписання у червні 1995 р. з ЄС тимчасової