ними за інтересами. Оцінюючи в комплексі сукупність основних чинників і умов існування РФ, слід зробити висновок про їх значно більшу життєздатність і в цілому є правильне усвідомлення її дійсної ролі і місця в сучасному світі, тому що вона явно втрачає статус супердержави і трансформується в велику регіональну державу. Орієнтація на розвиток відносин з Росією не може не бути одним із пріоритетним напрямків ЗПУ. "Ця пріоритетність визначається географічними, історичними, економічними, соціальними, культурними та іншими чинниками" [ ]. Росія є найбільшим північно-східним і найбільшим сусідом України, основним джерелом енергоносіїв і головним ринком збуту товарів. Український і російський народи протягом століть співіснували в межах однієї держави, між ними історично склалися тісні соціально-психологічні та культурні зв'язки. "Не потрібно ігнорувати ту обставину, що в Україні – 11,5 млн. росіян і майже 5 млн. українців живуть на російській землі" [ ]. Отже, громадянами України є мільйони етнічних росіян, а мільйони етнічних українців проживають у Росії. Тому не лише добросусідські, а й усебічні, насамперед економічні зв'язки з Росією є для України об'єктивною реальністю і необхідністю. Однак надмірна залежність від Росії обмежує для України можливості на інших геостратегічних напрямах, робить її заручницею політики Росії, розкладу в останній політичних сил.
Стратегічний характер українсько-російських відносин повинен ґрунтуватися на визнанні та повазі суверенного права кожної із сторін на проведення зовнішньої та внутрішньої політики на основі власних національних інтересів та цілей державного розвитку, відповідно до чинних конституційних та інших норм національного законодавства кожної держави, принципів та положень Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною та Російською Федерацією від 31 травня 1997 року.
"Розвиваючи відносини партнерства з Російською Федерацією, Україна виходить з того, що їхній розвиток має бути спрямований на: забезпечення динамічного, стабільного та ефективного розвитку національної економіки, підвищення рівня життя населення; розвиток добросусідських відносин між обома державами; зміцнення міжнародної та регіональної безпеки і стабільності" [ ].
Реалізація такого підходу в розвитку українсько-російських відносин є однією з обов'язкових передумов для досягнення Україною стратегічної мети – повномасштабної інтеграції в європейські та євроатлантичні структури. "Оцінюючи перспективи відношень Росії з Україною, слід враховувати, що Росія, як у Україна, буде поступово рухатися на Захід, зберігаючи при цьому свої найбільш істотні національні риси і особливості" [ ].
Розвиток відносин з РФ як у двосторонньому, так і в багатосторонньому форматах буде і надалі здійснюватися на засадах, що не суперечать процесу приєднання України до Світової організації торгівлі. Виходячи з цього, Україна продовжуватиме докладати зусиль щодо запровадження режиму вільної торгівлі без вилучень і обмежень. Досягнення цієї мети дасть змогу задіяти не використаний на сьогодні потенціал розвитку двосторонньої економічної співпраці. "Передумовами українсько-російського партнерства є розуміння державними органами та діловими колами обох країн значущості взаємин зв'язків для виходу з глибокої трансформаційної кризи і подальшого економічного розвитку" [ ]. У поглибленні економічних і культурних зв'язків між Україною та Росією важлива роль належить розвитку та інтенсифікації завдань у зазначених сферах принципово важливим є ефективне використання потенціалу Програми економічного співробітництва між Україною та Російською Федерацією на 1998-2007 роки в лютому 1998 р. в ході візиту президента України в РФ, виконання відповідних двосторонніх та багатосторонніх угод і домовленостей, пошук нових форм та механізмів співпраці, орієнтованих на вирішення проблемних питань у двосторонніх відносинах. Цими договорами передбачається вживання заходів щодо погодження стратегії здійснення економічних реформ поглиблення економічної інтеграції на основі гармонізації господарського законодавства, узгодження фінансової, інвестиційної та митної політики, сприяння збереженню і розвитку на взаємовигідній основі виробничої і науково-технічної кооперації при розробці і виготовленні сучасної наукоємної продукції" [ ].
Отже, даний договір є надзвичайно важливим для двох країн, оскільки Російська Федерація і Україна є найбільшими торговими партнерами один для одного. Цей договір утворив необхідну міжнародно-правову основу для подальшого співробітництва між Російською Федерацією і Україною.
31 травня 1997 р. (набув чинності 1 квітня 1999 р.) в Києві президентами Росії і України був підписаний широкомасштабний Договір про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною та Російською Федерацією. Згідно Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною та Російською Федерацією: "модель економічних відносин має будуватися на принципах рівноправного партнерства і взаємовигідної інтеграції ринково-орієнтованих економічних систем обох суверенних держав" [ ].
Водночас реалії взаємин вказують на те, що в економічних відносинах з Росією необхідно бути готовим до адекватного реагування на економічні загрози з її боку. У завершальній стадії перебуває процес делімітації сухопутної частини міждержавного кордону.
Здійснюється постійний політичний діалог на всіх рівнях. Найважливішими подіями в українсько-російських відносинах стали державні візити Президента РФ Б.Єльцина в Україну (28-31 травня 1997 р.) та Президента України Л.Д.Кучми в Росію (27 лютого – 1 березня 1998 р.), під час яких було підписано базові документи двосторонніх відносин. Так, 14 грудня 2001 р. у м. Харків, в рамках українсько-російського економічного форуму, відбулася зустріч президентів України і РФ. Основним досягненням зустрічі стало підписання міжурядової угоди про надання кредиту для побудови Хмельницької та Рівненської атомних електростанцій. Кошти для цього проекту передбачені у проекті бюджету РФ на 2002 рік, затвердженого Держдумою РФ.
Виходячи з необхідності подальшого розвитку українсько-російських відносин у дусі стратегічного партнерства вирішення ключових питань двостороннього співробітництва, ВРУ звертається з рекомендаціями до КМУ: забезпечити неухильне виконання положень Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між