Явочний спосіб або порядок характеризується тим, що по-літична партія утворюється вільно, без попереднього дозволу державних органів і визнається легальною уже в силу самого факту її утворення. Суть такого порядку утворення політичних партій найкраще сформульований в ухвалі Конституційної ради Франції про свободу асоціації: "Є консти-туційний принцип, згідно з яким асоціація існує тільки за волею своїх засновників. Установлення попереднього контролю для визнання деяких із них законними суперечить цьому принципу і тому є неконституційним"[13,140]. Такий порядок гарантує формально необмежену свободу утворення політичних партій і існує пере-важно у країнах, які не мають спеціального закону про партії (Великобританія, Бельгія. Греція, Данія. Нідерланди, Норвегія. Франція, Швеція - на європейському континенті, а також Авст-ралія, Індія. Канада, Нова Зеландія, США). Водночас потрібно мати на увазі, що явочний порядок утворення політичних партій застосовується до них тільки як до суб'єктів політичного проце-су (участь у виборах). Для отримання статусу юридичної особи, тобто суб'єкта цивільно-правових відносин, партії пови-нні, як правило, пройти процедуру реєстрації, передбаченими відповідними нормами цивільного права про об'єднання.

Дозвільний спосіб (порядок) полягає в тому, що для проведення заходів щодо створенні партії (скликання устано-вчого з'їзду, національної конференції, на яких констатується партія) необхідно отримати попередній дозвіл державного органу. Такий порядок притаманний, авторитарним і тоталіта-рним режимам. Але в деяких країнах він запроваджувався як тимчасовий захід, зумовлений винятковими обставинами. Так, він діяв в Австрії після звільнення країни від фашистсь-кої окупації в І945 - 1949 рр.. в Єгипті при переході від од-нопартійної системи до багато партійної (1976-1978 рр.).[14,59]

Явочно – реєстраційний спосіб (порядок) характеризу-ється двома рисами: політичні партії утворюються вільно, без будь-якого попереднього дозволу, але набувають легального статусу шляхом реєстрації у компетентному державному ор-гані. Такий порядок діє у більшості сучасних держав, зокрема в Австрії, Італії, Іспанії, Португалії, ФРН усіх постсоціалістичних державах. Щоб отримати права юридичної особи (брати участь у виборах від свого імені, видавати свої газети, придбати власність тощо), партія повинна бути зареєстрова-ною (у різних країнах по-різному - в міністерстві юстиції, внутрішніх справ, суді столиці держави). Для реєстрації не-обхідно подавати до компетентних органів: заяву (зі сплатою державного мита, гербового збору), установчий протокол, програму і статут партії, список обраних керівників із вказів-кою професії, адреси тощо.

Законодавство країн, які передбачають явочно-реєстраційний порядок утворення політичних партій, устано-влює ряд вимог, дотримання яких є необхідною умовою на-буття ними легального статусу.

По-перше, це вимоги, які стосуються природи і харак-теру політичних партій. Так, не підлягають реєстрації партії, створення і діяльність яких згідно з конституцією і законом заборонені. У країнах, що розвиваються, а також у деяких постсоціалістичних державах (наприклад, Росія) загальним для законодавства є вимога про загальнонаціональний харак-тер політичної партії.

По-друге, це вимоги до чисельності членів політичної партії. Наприклад, у Гвінеї-Бісау і Танзанії для цього вимага-ється, щоб об'єднання нараховувало не менш 2 тис. осіб., у Португалії петиція про реєстрацію партії повинна бути під-писана не менш, ніж 5 тис. осіб старше 18 років; у Словаччи-ні та Чехії така петиція підписується не менш, ніж 1 тис. ви-борців; а у Мексиці кількість членів політичної партії не мо-же бути менше 65 тис.

По-третє, це вимоги, які стосуються організаційної по-будови політичних партій (загальні принципи організації, на-зву, статут тощо). За приклад може служити Закон про партії ФРН, який, вимагає, щоб назва партії відрізнялась від назв інших політичних партій, які вже існують.[17,160] Разом із загальною компетенцією партійних органів у цьому законі встановлю-ється обов'язок партійних організацій земель проводити пар-тійний з'їзд не менше одного разу в два роки, заслуховувати на ньому звіти партійних органів, прийняти по них ухвали. обирати керівництво політичних партій (голову, заступників, членів колегіальних органів). Закон також містить норми - вимоги стосовно програм і статутів партій. Зокрема, статут партії повинен містити назву, емблему організації, вказувати на сферу її діяльності, права й обов'язки членів партії, заходи партійного стягнення і заохочення, склад і повноваження ке-рівних партійних органів, порядок прийняття і скасування партійних рішень, а також способи подолання внутріпартій-них розбіжностей і розв'язання спорів.

Звичайно, наявність у політичній партії легального стату-су, незалежно від порядку його набуття, ще не означає, що у по-дальшому її діяльність не може бути обмежена або взагалі при-пинена. Як зазначає німецький державознавець Ф. Куніг, "право на виникнення аж ніяк не виключає ізольованого від нього пра-ва на існування, тобто відсутнє "право на безконтрольний віль-ний розвиток партій", або їх "необмежене власне право"'. Чи не найбільш суттєвим обмеженням "права на існування" є призу-пинення і припинення діяльності політичної партії.

Призупинення діяльності політичної партії - це тимча-совий захід, який застосовується до неї в якості санкції за по-рушення певних правових приписів. Таку санкцію передбачає законодавство багатьох держав (Габону, Грузії, Латвії, Мол-дови, Іспанії, Росії, Угорщини та ін.). воно регламентує такі питання, як підстави для призупинення діяльності партій, йо-го строки і правові наслідки, порядок прийняття відповідного рішення та його оскарження.

Аналіз зарубіжного законодавства свідчить, що най-більш розповсюдженою підставою для призупинення дія-льності політичної партії є порушення конституції, зако-нів і статутних цілей. Наприклад, в ряді країн передбачано, що ді-яльність громадського об'єднання може бути призупине-на у випадку порушення федеральної конституції, феде-рального законодавства, конституцій і статутів суб'єктів федерації, положень закону про заборонені види об'єднань, а також учинення дій, що суперечать