Спробу дати синтезоване визначення політичної партії зроблена у 1998 р. відомим російським фахівцем цієї проблематики Ю.А. Юдиним. Він запропонував таке загальне юри-дичне визначення: "політична партія" - це громадське об'єднання, яке створене для участі у політичному процесі з метою завоювання та здійснення державної влади конституційними засобами, діє на постійній основі і має політичну програму". Політичні партії, взаємодіючи у боротьбі за завоювання політичної влади чи за участь у її здійсненні, утворюють пар-тійну систему країни. Це може бути багатопартійна система (Франція, Італія, Японія), двопартійна система (США, Вели-ка Британія) або однопартійна система

При визначенні юридич-ного поняття політичної партії, необхідно враховувати такі ознаки:

1) партія – це об’єднання громадян даної держави, які досягли повноліття (як правило, 18 років) і які користуються політичними і громадянськими правами;

2) партія – це стійка добровільна організація, яка об'єд-нує своїх членів на тривалій або постійній основі. В деяких країнах (наприклад, ФРН) колективне членство у партії забо-ронено, в інших - є колективні члени ;

3) партія об'єднує своїх членів на базі ідеологічних факторів, а не на основі захисту матеріальних чи інших інтере-сів. У концентрованому вигляді це відбивається у програмах і статутах політичних партій;

4) партія – некомерційна організація, її головною метою є не отримання прибутків і не задоволення будь-яких матері-альних чи інших запитів її членів;

5) партія має своєю метою завоювання державної влади, участь у формуванні органів держави (парламенту, уряду, виборах глави держави), тиск на державну владу за допомо-гою конституційних методів і засобів.

З розпадом авторитарних режимів утворилось багато нових держав, було прийнято понад 100 нових конституцій, і практично всі вони закріпили основи правового статусу політичних партій, їхні взаємини з державою. І це є виправдано, оскільки без діяльності політичних партій сьогодні неможливо вести мову про функціонування демократичного державного механізму.

Закони про політичні партії приділяють велику увагу по-рядку реєстрації партій, визначенню умов, необхідних для цього, порядку створення партійних фракцій у парламентах. Така детальна регламентація характеризує наскільки глибоко партії інтегровані у політичний механізм реалізації влади. Відомо, що політичні партії у ході виборчих кампаній заз-нають великих витрат. Проблема фінансування партій та необхідність її законодавчого розв'язання, зумовлена такими трьома обставинами:

значним усклад-ненням виборчих технологій (різке подорожчання передвибор-них кампаній викликало підвищення потреб політичних партій у додатковому фінансуванні);

уростання політичної активно-сті бізнесу, що породжує могутню хвилю "політичних інвес-тицій";

масштабною корупцією політичної еліти, яка підри-ває авторитет інститутів влади.

Отже, питання, пов'язані з фінансуванням діяльності політичних партій, досить гостре, то-му від їх розв'язання залежить подальший розвиток і зміцнен-ня демократії у сучасній державі.

У демократичних державах і державах, які стали на шлях демок-ратизації, обмеження свободи політичних партій шляхом зако-нодавчої заборони їх окремих видів має своєю головною метою захист демократії. Воно спрямовано переважно проти тих пар-тій, які виступають за її ліквідацію і встановлення тоталітарно-го режиму у будь-яких його формах.

Виходячи з вищесказаного можна зробити такі подальші висновки, про те, що місце і роль політичних партій в суспільстві та державі є дуже вагомим, оскільки саме за кількістю партій та їх діяльністю можна судити про демократію в суспільстві, процеси розвитку та втілення в життя основних принципів демократії.

В цій дипломній роботі було розкрито також напрямки поділу партій. Виділяють п’ять основних, але цей поділ не треба сприймати, як щось незмінне поділ є досить умовним.

Аналіз зарубіжного законодавства свідчить про те, що призупинення і зупинення діяльності політичних партій є досить важливим етапом в політичному процесі. Най-більш розповсюдженою підставою для призупинення дія-льності політичної партії є порушення конституції, зако-нів і статутних цілей.

Характерною ри-сою законодавства багатьох сучасних держав є чітке визна-чення правових підстав для розпуску політичних партій, і хо-ча відповідні положення конституцій і спеціальних законів є досить різними за своїм змістом, можна виділити ряд підстав, які отримали широке визнання.

Сучасне законодавство про політичні партії зарубіжних країн передбачає різні правові наслідки політичного характеру, які тягнуть за собою розпуск партії. Це, насамперед, забороня-ється створення політичних партій або організацій, які б заміни-ли попередню.

(Куба, КНДР).

Отже, виходячи з вищесказаного можна припустити, що цілком можливо подальше правове регулювання діяльності політичних партій буде закріплено до найменших деталей. Безперечно, країни третього світу, ті що розвиваються, потребують правової допомоги від провідних країн при розробці, прийнятті законодавства, яке б відповідало вимогам міжнародного права і в тому числі відображало самобутність даної країни. Для покращення сприйняття і розуміння людьми правових актів, які видаються компетентними органами держави необхідно проводити роз’яснювальну роботу – на телебаченні, видавати буклети, які б пояснювали правові акти, якими керується держава при проведенні виборів та з інших питань, що безпосередньо стосуються даної теми.

Я вважаю, що було б доцільно встановити відповідальність політичних партій за невиконання ними своїх передвиборних програм, оскільки це б призвело до того, що партійні особи перед тим як щось обіцяти подумали про реальну можливість виконання обіцяного. При запровадженні певної відповідальності виборці могли б з більшою впевненістю голосувати за ту чи іншу політичну партію.

CПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

1. Нормативно-правові акти.

1. „ Декларація про критерії вільних і справедливих виборів” Рада Міжпарламентського союзу. 26.03.1994. відп. за вип. С. Головатий. К. Укр.. Правн. Фундація. с.16.

2. Загальна декларація прав людини/ Відп. за вип. С. Головатий. – К. : Укр. Правн. Фундація ; Вид-во Право, 1995. – 12с. – ( Сер.: Міжн. док-ти ООН з прав людини).

3. Звід правил належної практики виборів : Кер. принципи