наприклад, "вибори до Сейму проводяться у першу неділю жовтня та в суботу напередодні". Другий підхід полягає в тому, що законодавець тільки встановлює, в яких часових рамках повинні відбутися вибори (Болгарія, Іспанія, Польща. Чехія). В Болгарії встановлюється, що: "Вибори до нових Народних Зборів проводяться не пізніше ніж через два місяці після припинення повноважень попередніх". Для третього підходу характерне встановлення тільки часових рамок між розпуском старого і скликанням нового парламенту (у Великобританії вони складають 20 днів після розпуску Палати громад). Нарешті, у законодавстві Греції, Литви, Туреччини та деяких інших країн встановлюються певні обмеження стосовно призначення виборів. У Литві Президент не може оголосити про дострокові вибори Сейму, якщо до сплину строку повноважень глави держави залишилося менше 6 місяців, а також якщо піс-ля дострокових виборів сейму не минуло 6 місяців. Видання акта про призначення виборів у тих чи інших країнах є преро-гативою різних органів. В одних країнах - тільки один орган має право призначати вибори (в Білорусії - Верховна рада; Коста-Риці - Верховний виборчий трибунал; Беніні - Рада Міністрів; Іспанії - король). В інших же державах декілька органів можуть здійснити це повноваження. Так, у Болгарії Народні збори призначають вибори президента, а останній відповідно оголошує вибори до парламенту і до органів місцевого самоврядування.
Підготовча фаза охоплює низку організаційних заходів: фо-рмування виборчих органів; визначення меж виборчих округів; складання списків виборців; висування та реєстрація кандидатів. Зарубіжна державно-правова практика свідчить, що успіх організації та проведення виборів багато в чому залежить від роботи виборчої адміністрації. На неї покладається завдання забезпечення гарантії відкритості й об'єктивності виборчого процесу і принципу рівності. Конституційному праву відомі декілька моделей організації виборчої адміністрації:
1) орга-ни засновуються перед кожними новими виборами (Австрія,
Бенін, Італія);
2) вони працюють на постійній основі (Іспанія);
3)змішана система: вищі органи утворюється як постійно ді-ючі, а нижчестоячі функціонують тільки під час конкретної ви-борчої кампанії
(Мексика, Польща, Росія).
Розрізняють такі ви-борчі органи:
а) територіальні, які базуються на системі політико-територіального
устрою;
б) окружні, що діють у виборчих округах;
в) дільничні, які діють на виборчих дільницях. У ФРН, наприклад, виборчі органи кожного рівня включають відповід-ного керівника виборів (це, звичайно, чиновник міністерства внутрішніх справ) і виборчу комісію, що призначається ним із числа виборців на безоплатній основі.
Для проведення голосування на території будь-якої дер-жави відповідно до існуючого законодавства утворюються виборчі округи, тобто територіальні одиниці, які об'єднують громадян з метою обрання депутатів до представницьких ор-ганів держави і місцевого самоврядування. Одночасно утво-рюються і виборчі дільниці (пункти голосування). Округи бу-вають загальнодержавними - національними (в Ізраїлі на ви-борах до парламенту, коли вся країна складає єдиний округ); багатомандатні (від округу обирається декілька депутатів) та одномандатні (від округу обирається один депутат, напри-клад, у Великобританії на виборах до Палати громад).
Розглянемо це на прикладі Російської Федерації. Виборчі округи утворюються із дотриманням таких умов:
1) приблизна рівність виборчих округів за кількістю виборців із відхиленням від середньої норми представництва виборців 10-15 відсотків;
2) на територіях компактного проживання корінних малочисельних народів відхилення від середньої норми представництва не може перевищувати 30 відсотків;
3) враховується адміністративно-територіальний поділ суб'єкта Російської Федерації, території муніципальних утво-рень;
4) на випадок утворення багатомандатного виборчого округу кількість мандатів, які належать розподілу в цьому окрузі, не повинна перевищувати п'яти. Що ж до виборчих дільниць, то у Франції вони утворюються на базі, комунинизової одиниці територіального поділу країни. В Іспанії такі одиниці поділяються на декілька виборчих секцій, які охоп-люють від 500 до 2 тис. виборців. У Російській Федерації ви-борчі дільниці утворюються із розрахунку не більше ніж З тис. виборців. Виборчі округи також тут можуть бути утворе-ні у місцях тимчасового перебування виборців (лікарнях, са-наторіях, будинках відпочинку, на кораблях, на полярних станціях та ін.).
Наступним заходом у межах підготовчої фази є складання списків виборців. Як зазначається в літературі, списки ви-борців необхідні для того щоб:
1) ідентифікувати особу ви-борця при його явці на виборчі дільниці;
2) забезпечити його виборчі права, допустивши до участі в процедурі голосуван-ня;
3) для захисту його прав від зазіхань з боку інших грома-дян.[28,248]
У більшості країн світу робота по складанню списків виборців покладається на муніципальну владу (Бельгія, Да-нія, Польща та ін.). У Канаді для складання таких списків ви-користовується комп'ютерна база відомостей про громадян, у Швеції ця справа доручена податковому управлінню, а в Ізра-їлі - реєстрація знаходиться в компетенції міністерства внут-рішніх справ.
Законодавча практика зарубіжних держав щодо реєстра-ції виборців досить різноманітна, проте можна виділити дві моделі - залежно від того, на кого покладені обов'язки щодо реєстрації - якщо на державу, її органи, то вона є публічною (обов'язковою), а якщо на самих громадян, то - особистою (добровільною).
Обов'язкова реєстрація означає, що держава сама турбу-ється про реєстрацію виборців. В Угорщині, наприклад, діє спеціальне законодавство про реєстрацію населення. Питан-нями підготовки і проведення виборчих кампаній в країні за-ймається Центральне бюро з реєстрації населення і виборів Міністерства внутрішніх справ. Бюро несе відповідальність за складання списків виборців, складає списки громадян, які не мають права голосу.
Добровільна реєстрація означає, що про внесення до списків виборців має потурбуватись сам громадянин, для чо-го він повинен звернутися до відповідної установи і зареєст-руватися в якості виборця на майбутніх виборах. У США. на-приклад, Закон "Про реєстрацію виборців" 1993 р. значно спростив процес реєстрації для виборців. У межах Закону відповідні органи зобов'язані забезпечити виборцям можли-вість зареєструватися при отриманні посвідчення водія, до-помоги по безробіттю