Висування та реєстрація кандидатів не тільки є остан-ньою стадією першої фази виборів, але й слугує "зв'язкою" виборчої кампанії. Саме на цій стадії визначається коло осіб, із числа яких будуть обрані президенти, депутати, сенатори, радники місцевого самоврядування. Підкреслимо, що зарубі-жне законодавство про вибори досить докладно регламентує усі питання, пов'язані з висуванням кандидатів на заміщення виборних посад. Чи не найважливіше питання тут - про суб'єкти права висування кандидатів. Існують такі способи висування кандидатів:

1) висунення ви-борцями;

2) самовисунення з підтримкою виборців, при цьому кількість підписів виборців округу в заяві кандидата може бути різною (від трьох у Китаї, п'яти в Англії, Данії особі, яка бажає стати кандидатом у депутати Фолькетингу, необхідні підписи не менш 25 виборців відповідного виборчого округу. В Польщі особі, що вирішила стати сенатором, необхідно отримати на свою підтримку не менше 3 тис. підписів виборців);

3) самовисунення, яке не потребує підтримки виборців (особисте висунення), наприклад, під час виборів до Національних зборів Франції, Державної Думи Росії; у Франції особа, яка бажає балотува-тися у депутати парламенту, подає в префектуру департамен-ту відповідну заяву і вносить виборчу заставу;

4) висунення, що здійснюється політичними партіями (на-приклад, при виборах до парламенту в Австрії, Болгарії, Угорщині, Польщі, Італії, Фінляндії, Росії, Японії тощо);

5) висунення кандидатів громадськими організаціями і тру-довими колективами (здійснюється у Китаї, В'єтнамі, Росії, на Кубі);

6) висунення кандидатів за особливою процедурою "праймериз", що проводиться у такому самому порядку, як і самі вибори (ця процедура відома як "первинні вибори" і за-стосовується у США та деяких інших країнах).[41,378]

Доцільно звернути увагу на питання про реєстрацію ка-ндидатів (списків кандидатів), оскільки ця проблематика в навчальній літературі або зовсім не висвітлюється, або ви-кладається досить спрощено, що звичайно, неприпустимо. З одного боку, реєстрація кандидатів (списків) - це організа-ційне питання, а з іншого, - юридичний факт, який відкриває наступний етап виборчої кампанії (мабуть, не випадково Фе-деральний закон про вибори та положення про порядок феде-ральних виборів ФРН зазначають, що передвиборна агітація розпочинається з моменту процедури допуску і попередньої перевірки земельним або окружним керівником виборів відо-мостей про кандидатів). Реєстрація кандидатів має розгляда-тися як процес перевірки виборчими комісіями відповідності фактичного порядку висування кандидатів тому, який уста-новлений законом. Реєстрація кандидатів (списків) має бути суворо задокументована, адже від цього залежить результат реєстрації. В Російській Федерації, наприклад, законодавство і практика висувають такі вимоги:

1) наявність необхідної кі-лькості підписів виборців (достовірних), зібраних на підтри-мку кандидата (списку):

2) письмова заява кандидата про са-мовисування або подання груп виборців, виборчих об'єднані, виборчих блоків, які висунули кандидата, його згода балоту-ватися по даному виборчому округу.[36,361]

Водночас, як показує практика, цих відомостей для реєстрації кандидатів недостат-ньо. Вимагається також надання до виборчої комісії: основ-них відомостей біографічного характеру (про освіту, сімей-ний стан, про наявність подвійного громадянства тощо), ко-пію декларації про доходи за останні два роки.

Важливою фазою виборів є передвиборна агітація, що розпочинається у більшості країн після реєстрації кандидатів або оприлюднення їх списку. Незважаючи на її важли-вість (від неї багато в чому залежить, хто конкретно буде обра-ний), вона має мінімальне правове регулювання. Законодавства зарубіжних країн по-різному регулюють умови такої агітації, в одних країнах досить жорстко, в інших - м'якше, але завжди закон встановлює обмеження виборчої агітації за місцем про-живання особи, припустимі та заборонені негоди агітації.

Передусім законодавство регулює початок і час закінчен-ня (як правило, за добу до дня голосування) передвиборної агі-тації; в ряді країн визначається навіть місце розклеювання і кі-лькість виборчих афіш (у Японії, наприклад, кожний кандидат у депутати до парламенту має право п'ять разів опублікувати газетну рекламу, включаючи фотографію 6x9 см.. тиражувати у певній кількості один кольоровий плакат).

Виборче законодавство Російської Федерації встановило форми і жанри (види) передвиборної агітації:

а) через ЗМІ;

б) шляхом організації масових публічних актів;

в) шляхом видання і розповсюдження друкованих, аудіовізуальних та інших агітаційних матеріалів.

При цьому масові заходи мо-жуть проводитись у вигляді передвиборних зборів і зустрічей із виборцями, публічних передвиборних дебатів і дискусій, мітингів, вуличних ходів, демонстрацій, інших заходів. Агі-тація із використанням ЗМІ може реалізовуватися у вигляді виступу, інтерв'ю, прес-конференції, передвиборних дебатів, "круглого столу", "гарячої лінії", політичної реклами, показу теленарисів, відеофільмів про кандидата. Агітаційні друкова-ні матеріали можуть виготовлятися і розповсюджуватися у вигляді листівок, плакатів, письмових звернень до виборців, буклетів, брошур та іншої друкованої продукції.[27,335]

У законодавстві зарубіжних країн значне місце посідає регламентація участі засобів масової інформації в проведенні агітаційної кампанії. Головний критерій - рівність шансів. У Франції, наприклад, надається однаковий час для коротких виступів по державному радіо і телебаченню.

У більшості країн законодавством встановлюється, як правило, верхня межа фінансових витрат політичних партій на виборчу кампанію (Канада, Кіпр, Литва, Росія), а також ефективні методи контролю за витрачанням виборчих фондів.

Наступною фазою виборчого процесу є голосування в ході якого виборці висловлюють своє ставлення до висунутих кандидатур у порядку, передбаченому законом. Голосування може бути очним, коли сам виборець з'являється у виборчу комісію і отримує бюлетень, і заочним, коли його волю реалі-зують інші особи - голосування за дорученням (у ФРН та Франції). Можливе голосування по пошті (у Великобританії Данії та ФРН такою формою користується близько 10 відсот-ків виборців). У переважній більшості випадків виборці голосують бюлетенями, в США в широкому масштабі, а в Індії в