Остання фаза виборчого процесу – підрахунок голосів і визначення результатів голосування. Вона включає підраху-нок поданих і визнаних дійсними бюлетенів і визначення пе-реможців виборів. Підрахунок голосів виборців починається відразу після закінчення часу, відведеного для голосування, і проводиться без перерви до встановлення підсумків голосу-вання, при цьому проводиться відкрито і гласно членами ді-льничної виборчої комісії у присутності спостерігачів, відпо-відних представників кандидатів, виборчих об'єднань, вибор-чих блоків, засобів масової інформації. Протокол про підсум-ки голосування підписується членами дільничної виборчої комісії. Документи дільничного виборчого органу пересила-ються у вищестоящі виборчі органи. Результати виборів установлюються окружними, а у відповідних випадках тери-торіальними, включаючи центральними виборчими органами. На підставі документів дільничних виборчих органів вони вирішують і про дійсність виборів, і про їх результативність, а у відповідному випадку - про необхідність ще одного туру голосування або проведення нових виборів.

Остаточні результати виборів визначаються централь-ним або іншим територіальним виборчим органом і офіційно оприлюднюються.

Але при одних і тих же підсумках голосування результа-ти виборів можуть бути різними в залежності від виборчої системи, яка застосовується в даній країні.

За характером органу, який обирається, вибори поді-ляються на президентські, парламентські, муніципальні та ін. За видами (з причин, що їх обумовлюють) вибори бува-ють чергові, які проводяться після закінчення терміну повно-важень виборного органу, позачергові, що проводяться в ре-зультаті дострокового припинення виборним органом своєї діяльності (достроковий розпуск парламенту, смерть чи ви-хід у відставку президента країни), і додаткові, що прово-дяться для поповнення представницької установи (через вибуття з неї одного або кількох членів).

Час проведення виборів до органів державної влади є ду-же важливим питанням. Він установлюється конституцією країни (вибори до парламенту) та виборчими законами (об-рання інших представництв). У країнах, де відсутній інсти-тут парламентської відповідальності (президентські респуб-ліки), глава держави звичайно не має права розпуску парла-менту. Тому парламентські вибори в них проводяться у чітко встановлені терміни або проміжки часу. Наприклад, у США в перший вівторок після першого понеділка листопада кож-ного парного року переобирається повністю весь склад пала-ти представників і третина Сенату. У парламентарних республіках і парламентарних монар-хіях проводяться позачергові вибори. У таких країнах, як, наприклад, Англія, Японія, Франція, Італія, Болгарія, Поль-ща, Росія, терміни проведення парламентських виборів мо-жуть змінюватися залежно від політичної ситуації.[31,262]

Вибори президентів та інших виборних посад проводять-ся також у зазначені терміни, а позачергові вибори їх прово-дяться у разі звільнення з посади, підставки чи смерті.

Звичайно вибори оголошуються актом (указом) глави держави. Наприклад, у Бельгії — указом короля, в Італії та Болгарії — указом президента. В окремих країнах цю функ-цію виконує уряд (Франція). Конкретний термін проведення виборів або встановлюється конституцією, або зазначається в акті. Цей момент у країні вважається початком виборчої кампанії.

Вибори проводять по виборчих округах. Саме на терито-рії округу розгортається виборча кампанія, висуваються кан-дидати, діють політичні партії та органи по виборах, визна-чаються результати голосування.

Створюються виборчі округи звичайно на основі закону, інколи — за рішенням органів виконавчої влади.[3,39] Наприклад, у Франції поділ на виборчі округи ви-значається міністерством внутрішніх справ і затверджується парламентом. Відповідно до Конституції КНДР всі пи-тання, пов'язані з організацією виборів до парламенту країни (Верховні народні збори), у тому числі й утворення виборчих округів, вирішує Постійна рада парламенту. Якщо від округу обирається один депутат, то такий округ назива-ється однойменним (одномандатним, уніномінальним), кіль-ка, депутатів - багатойменним (багатомандатним, поліномінальним). В окремих випадках під час виборів до парламен-ту вся країна перетворюється на єдиний виборчий округ. Та-кий порядок, наприклад, застосовується під час обрання однопалатного парламенту (кнесету) Ізраїлю.[37,340]

Законодавство зарубіжних країн установлює певні вимо-ги, створюючи виборчі округи: необхідно, щоб була однакова кількість виборців або населення на округ, щоб округ знахо-дився у визначених адміністративних межах та інше. Наприк-лад, виборчий закон Німеччини містить такі вимоги:

а) по-винні зберігатися межі земель;

б) розбіжність між серед-ньою кількістю населення, яка передбачається по одному ок-ругу, та його реальною чисельністю не повинна перевищувати 33 відсотки;

в) за можливості необхідно до-тримувати межі місцевого територіального поділу. [12,20]

У вибор-чому законодавстві інколи зазначають, що виборчі округи по-винні бути по можливості однаковими.

Виборчі округи звичайно поділяються на виборчі дільни-ці — територіальні одиниці, які обслуговуються одним пунк-том для голосування. Законодавство передбачає не тільки можливість створення на території округу дільниць, а й при-близну кількість виборців, які обслуговуються однією дільни-цею. Наприклад, виборчий закон Швеції передбачає, що кожний виборчий округ "повинен створювати одну або декілька виборчих дільниць. Виборчій дільниці належить охоплювати 1200—1500 громадян, які мають право голосу. Лише у виключних випадках виборча дільниця може охоп-лювати понад 1800 або менше 300 громадян, що мають пра-во голосу".[34,213]

Практична організація і проведення виборів у зарубіж-них країнах покладаються на виборні органи у центрі та на місцях. Система і структура цих органів у різних країнах не-однакові.

Однією з важливих стадій виборчого процесу є реєстра-ція виборців і кандидатів на виборні посади, яка полягає у тому, щоб занести