їхні імена до списку. Реєстрація виборців у деяких країнах має державний характер. Вона запрова-джується у Німеччині, Швеції, Болгарії, Китаї, Росії, на Кубі та в інших країнах, де ведеться облік переміщення населен-ня і в розпорядженні державних органів є відомості про осіб, які проживають на їх територіях. Наприклад, у 15-денний термін після опуб-лікування акта про призначення виборів паспортисти скла-дають побудований за одиницями первинного паспортного контролю список жителів, які мешкають на даній терито-ріальній одиниці та мають право голосу. Паспортисти пода-ють списки до муніципальних виборчих комітетів для озна-йомлення. У Швеції список складається щорічно для кожної виборчої дільниці місцевим податковим управлінням. В установлені законом терміни списки подаються виборцям для ознайомлення. Така система скла-дання списків і реєстрації виборців називається періодич-ною. У багатьох країнах ці стадії виборчого процесу мають постійний характер. За такої системи виборець, який заре-єструвався один раз, більше не повинен з'являтися для ре-єстрації. Виправлення у списках трапляються у разі смерті, зміни прізвища або місця проживання за заявою самих ви-борців чи їхніх родичів. Це часто спричиняє суттєві зміни фактичної кількості виборців округу, а також перекручення результатів виборів. Така практика складання списків і ре-єстрації виборців застосовується у США.
Виборчий список є одним з важливих документів, оскіль-ки визначає коло активних учасників виборчого процесу -— громадян країни, які мають право голосу. Законодавство всіх країн установлює вимоги щодо складання списків виборців: періодичність складання, реквізити, терміни їх подання ви-борцям для ознайомлення, коло суб'єктів, відповідальних за ці дії.
Важливим є питання щодо фінансування виборчих кам-паній, які не всюди і не повністю проводяться за рахунок держави. Партії і кандидати витрачають свої кошти для про-ведення мітингів, зборів, видання плакатів, листівок, опла-чують роботу журналістів тощо.
Законність виборчих дій забезпечується цілою системою гарантій. Під гарантіями виборчого процесу слід розуміти усталені й закріплені в нормах права умови та засоби, які за-безпечують його ефективність. За суб'єктами виборчого про-цесу всі гарантії можна класифікувати так:
а) гарантії вибор-ців;
б) гарантії посадових осіб виборчих органів;
в) гарантії кандидатів у депутати та на виборні посади.[50,400]
Отже, вибори — це процедура обрання представників влади, коли певна група людей (виборців) висуває зі свого оточен-ня одного або кількох членів для виконання будь-яких гро-мадських функцій, а виборчий процес – це врегульована законом діяльність органів державної влади, організацій, груп та індивідів щодо підготовки та проведення виборів до державних і самоврядних органів. Виборчий процес має кілька стадій, кожна з яких закріплюється в законодавстві країни.
1.3 Виборчі системи
Виборча система – це встановлений конституцією і законодавством порядок визначення результатів виборів. У деяких країнах як синонім по-няття виборчої системи використовується термін «система представництва». Існує три різновиди виборчих систем, кожний з яких має багато конкретних варіантів. Це мажоритарні, пропорційні і змішані виборчі системи.
Виборчі системи, в основу яких покладений принцип більшості, на-зиваються мажоритарними. Історично саме ці системи були запроваджені першими. Незважаючи на всю відмінність правил, що становлять зміст ма-жоритарних систем у різних країнах, розрізняють три головні їх форми.
Однією з таких форм є мажоритарні виборчі системи абсолютної більшості, за якими обраним вважається той кандидат, який одержав 50 % встановленої в законі або загальної кількості поданих в окрузі голосів і ще один голос, тобто той, хто користується абсолютною підтримкою виборців, які, брали участь у голосуванні. Наприклад, в окрузі ба-лотуються чотири кандидати (А, Б, В, Г) до парламенту; 16000 поданих за них голосів розподілилися так: А — 4000, Б — 3000, В — 8100, Г — 900 голосів. Обраним буде кан-дидат В, який набрав 8100 голосів, тобто, абсолютну біль-шість.[32,106]
У випадках, коли жоден з кандидатів не набере необхідної кількості голосів, питання про заміщення мандата або виборної посади залишається відкритим. Як свідчить зарубіжна виборча практика, така ситуація є ординарною. Для того щоб зробити вибори ре-зультативними, застосовують різні засоби. Наприклад, на повторне голосу-вання (перебалотування) пропонуються дві кандидатури, які попередньо набрали найбільшу кількість голосів.
Недолік мажоритарних систем абсолютної більшості полягає в тому, що голоси, подані за переможених кандидатів, фактично пропадають. Хо-ча кількість цих голосів може наближатися до половини поданих в окрузі, волевиявлення відповідних виборців не матиме практичного значення.
За правилами мажоритарних систем відносної більшості, обраним у виборчому окрузі визнається той кандидат (або партійний список канди-датів), який набрав більше голосів, ніж кожний окремий його конкурент, хоча це і становить менше половини всіх поданих в окрузі. Така виборча система ще у XVIII ст. була прийнята на парламентських виборах у Вели-кобританії. З часом вона була пристосована для політичних потреб ряду інших англомовних країн. Прихильники цієї виборчої системи розцінюють як її позитивну якість те, що вона сприяє утворенню стабільних парла-ментів і урядів. Однак така стабільність має штучний характер, не кажучи вже про те, що вибори в парламент можуть, дати вкрай спотворене уявлен-ня про дійсне співвідношення суспільно-політичних сил. Мажоритарна система відносної більшості завжди результа-тивна, тому що хто-небудь із кандидатів завжди одержить відносну більшість. Якщо кілька кандидатів набрало однако-ву кількість голосів, то питання щодо обрання вирішується жеребкуванням або у порядку старшинства. Коли у країні діє дана система, парламент звичайно має усталену біль-шість, що забезпечує стабільність уряду. Але ця стабільність штучна, що відкрито спотворює волю виборців. Мажоритар-на система відносної більшості поширена в США, Англії, Ін-дії та інших країнах.
Звичайно, за мажоритарною системою відносної більшос-ті вибори проводяться по уніномінальних округах. Якщо в окрузі було висунуто