Двопартійна система — це не показник кількості партій, що діють на політичній арені конкретної країни, їх завжди більше двох. Поняття "двопартійна система" лише підкрес-лює, що в умовах багатопартійності тільки дві політичні пар-тії володіють реальною можливістю вести боротьбу за владу і, як наслідок, — сформувати уряд. Одна з цих партій стає правлячою, а друга — опозиційною. Як правило, — це дві численні, давно сформовані партії, які почергово змінюють одна одну при владі. Інші політичні партії не можуть стати владними, по-перше, через свою нечисленність і, по-друге, через діючу мажоритарну виборчу систему. Мажоритарна виборча система не дозволяє перемогти на виборах нечис-ленним партіям. Вона вигідна лише великим, численним партіям. Так, у Великій Британії діють такі політичні партії: Консервативна,------Лейбористська, Ліберальна, --Соціал-демократична, Демократична партія лівих сил, "Зелені". Національ-ний фронт та ін. Але прийти до влади можуть тільки пред-ставники Консервативної чи Лейбористської партії. Однопартійні системи характерні для країн з авторитар-ним політичним режимом. Нині вони існують на Кубі, в КНДР, Лаосі та ін. В умовах однопартійної системи спосте-рігається зрощування партії з державним апаратом в єдиний бюрократичний механізм. Внаслідок цього саме поняття "партія" як частина суспільства втрачає сенс.

Заборонена діяльність політичних партій у Саудівській Аравії, Кувейті, Омані, ОАЕ.

Політична партія має свою ідеологію, партійну програму і передвиборну платформу. Ідеологія— це система поглядів та ідей, в яких відбивається ставлення людей до дійсності. Ін-коли — це цілісна теорія, що містить політичні, філософські, соціальні, правові, моральні, релігійні та інші погляди та ідеї на організацію суспільства. Наприклад, теорія постіндустріального суспільства, теорія плюралістичної демократії, тео-рія конвергенції, марксистсько-ленінська теорія тощо. Знач-не місце в ідеології партії посідають ідеали й цінності, до яких партія має прагнути. Коли партія приходить до влади, то концептуальну теорію партії закладають в основу діяль-ності уряду, президента. В такий спосіб ідеологія втілюється у життя, стає політикою. Відпрацьовують партійну ідеологію так звані мозкові центри, створені у партійному апараті. Зазвичай, ідеологія партії викладається у вступній частині пар-тійної програми.[48,62]

Програма партії — це ті цілі та завдання, які ставить пе-ред собою політична партія і які вона зобов'язується втілити у життя, якщо прийде до влади. Вона є стратегічним доку-ментом партії. Питання про партійні програми досить оклад-не. Щоб залучити до партії якнайбільші, рядових: членів (ад-же саме вони вирішують питання про прихід партії; до вла-ди), у партійних програмах часто формулюються такі цілі та завдання, які б відповідали інтересам і не тільки підприєм-ницьких прошарків, які беруть на себе величезні матеріальні витрати у ході виборчої кампанії, а й рядових членів, що го-лосують за партійних лідерів і забезпечують їх прихід до вла-ди. Тому у партійних програмах і постають завдання щодо вирішення певних соціальних питань, забезпечення прав і свобод громадян, захисту навколишнього середовища, роз-зброєння тощо.

Передвиборна платформа партії — це ті цілі та завдання, з якими партія йде на вибори, що мають відбутися. Це — до-кумент тактичного характеру. Від його продуманих гасел і вимог, уміння зацікавити і переконати виборців залежить пе-ремога кожної партії на чергових виборах.

Соціальна база політичних партій є дуже строкатою. Як правило, до них входять найрізноманітніші соціальні вер-стви. Наприклад, членами Християнсько-демократичного союзу Німеччини — однієї з масових партій у країні — є представники підприємницьких кіл, дрібні власники, середні верстви, її підтримує духовенство. Більша частина представ-ників молоді часто голосує за ХДС, тому що голосувати за цю партію стало сімейною традицією, за неї голосували їхні батьки й діди. Реальна політика цієї партії знайшла схвален-ня і підтримку основної маси виборців, тому вже протягом кількох виборчих кампаній німці голосують не за соціал-демократів, "зелених" чи комуністів, а підтримують христи-янських демократів на чолі з Гельмутом Колем. У противно-му разі вони голосували б за інші партії та їхніх лідерів.

Усі, хто голосує за представників конкретної партії на парламентських, президентських або муніципальних вибо-рах, є їх електоратом (виборець), а основна маса електорату складає соціальну базу партії.[19,256]

Виходячи з даного питання, яке було висвітлено вище, можна зробити висновок про те, що партійні системи включають в себе багатопартійну систему – ту, якій притаманно багато партій, двопартійну – йдеться мова не про те, що в країні існує тільки дві партії, а що реально боротись за владу можуть тільки дві найбільші. Що ж до однопартійної системи, то вона характерна для країн з авторитарним політичним режимом. У деяких країнах діяльність політичних партій заборонена.

2.2 Класифікація політичних партій

Політична партія – це добровільне об’єднання громадян, котре виражає волю певної соціальної групи і прагне здобути або утримати державну владу, здійснювати вплив на формування і політику органів держави, місцевого самоврядування відповідно до своєї програми розвитку суспільства.

Види політичних партій :

- за соціальною спрямованість програм і діяльності – соціально-демокра-тичні, соціалістичні, народно-демократичні, національно-де-мо-кра-тичні, лі-бе-раль-но-демократичні, релігійно-(християнсько) демо-кра-тичні, комуністичні, націоналістичні тощо;

- за соціальною базою – партії, які виражають інтереси певного класу або його частини, інтереси певної нації, народності, інтереси прихильників певної релігії чи іншого позакласового і наднаціонального світогляду, інтереси іншої соціальної групи;

- за методом здійснення своєї програми – революційні, реформаторські;

- за представництвом у вищих органах влади – правлячі, опозиційні.

Класифікуючи політичні партії, необхідно враховувати, що будь-яка класифікація умовна, оскільки партії і партійні системи не є створеними за усталеною схемою. Залежно від змін у співвідношенні політичних сил у країні партії транс-формуються, змінюють свої назви, із партійних фракцій